В радянські часи з КГБ були пов'язані всі церковні архієреї - Філарет

Комітет державної безпеки (КГБ) СРСР змушував священників відкривати таємницю сповіді, затверджував призначення на церковні посади і контролював діяльність церкви в радянські часи.

Про це патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет розповів в інтерв'ю Андрію Кислову з weekly.ua.

"З Комітетом держбезпеки були пов'язані всі без винятку архієреї, - сказав Філарет. - Усі без винятку! В радянські часи ніхто не міг стати архиєреєм, якщо на це не давав згоду КГБ. Тому стверджувати, що я не був пов'язаний з КГБ, було б неправдою. Був пов'язаний, як і всі".

За словами патріарха, у священників не було звань спецслужбістів, але вони мали погоджувати свою діяльність із державою - наприклад, архієрей не мав права призначити священика на парафію без згоди КГБ.

Працівники спецслужб такоє змушували священників передавати їм інформацію, отриману на сповіді.

"Коли я став ієромонахом, мене викликали до військкомату, - розповів Філарет. - Там були офіцери держбезпеки, які запропонували мені передавати їм те, що мені будуть говорити на сповіді. Я відмовився. Тоді на стіл поклали пістолет і стали погрожувати мені розстрілом. А справа була в сталінські часи. Але я відповів, що мені як ченцеві все одно коли вмирати. Байдуже - y двадцять, сімдесят або сто років. Як вони мене не ламали, нічого не вийшло".

Нагадаємо, днями слідча комісії парламенту Болгарії повідомила, що 11 з 15 архієреїв Болгарської православної церкви співпрацювали з соціалістичними спецслужбами.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".