УРЯД ЛИТВИ ВИМАГАТИМЕ ВІД РОСІЇ ВІДШКОДУВАННЯ ЗА ОКУПАЦІЮ

Кабінет міністрів Литви підтримав рішення про створення спеціальної комісії, яка займеться розробкою установок для переговорів з Російською Федерацією про відшкодування Литві "шкоди, заподіяної радянською окупацією".

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на агенцію BNS.

Очолить комісію гендиректор Центру дослідження геноциду і опору жителів Литви Тереса Біруте Бураускайте.

Комісії доручено розробити свої пропозиції з приводу збитків, завданих Литві у 1940-1991 роках в період перебування її в складі СРСР, і в 1991-1993 роках - від присутності російської армії. До 14 червня пропонується вже представити план дій з цього приводу.

Агентство BNS нагадує, що відразу після відновлення незалежності в 1990 році Литва підняла питання про компенсацію збитків від радянської окупації. Громадяни Литви висловили свою волю на відповідному референдумі.

У червні 2000 року парламент країни прийняв закон "Про відшкодування збитку від радянської окупації", проте реальні кроки зроблені не були.

Росія в двосторонньому договорі 1991 року визнала, що Радянський Союз в 1940 році здійснив "анексію", що порушує суверенітет Литви.

У Вільнюсі заявляють, що Радянський Союз "окупував" Литву в 1940 році, направивши після пред'явлення ультиматуму в країну більше 150 тис. червоноармійців.

Вважається, що Литва через скоєні тоталітарними режимами злочини втратила приблизно третину свого населення.

В 1940-1952 роки з Литви були репатрійовані або виїхали 444 тис. жителів, на фронті загинуло 25 тис., а в табори і заслання були відправлені 275 тис. осіб. Крім того, загинули більше 20 тисяч учасників антирадянського опору.

Канцлер прем'єр-міністра Дейвідас Матуленіс заявляв журналістам, що комісія повинна керуватися раніше зробленими розрахунками величини заподіяної радянської "окупацією" збитку в розмірі 80 млрд літів (близько $ 31 млрд).

"Але це не означає, що Росії буде виставлений якийсь рахунок. Зараз мова йде про певні переговорні принципи", - зазначив він.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".