Спецпроект

Селяни так і не віддали скульптуру Пінзеля на виставку в Лувр

Міністр культури Михайло Кулиняк не зумів переконати мешканців села Рукомиш Бучацького району Тернопільщини віддати роботу легендарного скульптора Пінзеля — фігуру Святого Онуфрія — на виставку до Лувру.

Про це повідомляють "Вікна". 

Скульптура раніше стояла при вході до місцевої православної церкви. Та після обвалу травертинової скелі фігуру забрали із храму. Де вона сьогодні, люди не кажуть.

“Онуфрія і за Союза ніхто не рушав! А зараз хтось хоче руки нагріти. Не віддамо!” – такими вигуками зустрічали під церквою міністра зо два десятки селян.

Упродовж години Кулиняк вів переговори із прихожаними.

“Те, що роботи Пінзеля поїдуть аж до Парижу, для всіх великий шанс, можливість, щоб світ пізнав нас і Україну, - пояснював міністр. - Це й велика відповідальність переді мною, щоб ця виставка відповідала міжнародним стандартам, щоб угоди були виконані. А роботи Пінзеля будуть представлені у Луврі у церкві Шапель [Сент-Шапель, Свята Капела - каплиця-релікварій у королівському палаці на острові Сіте, в найстарішій частині Парижу і туристичному центрі міста - ІП]. За 20 років незалежності це перший випадок, коли наші твори будуть виставлені у Луврі”.

Ні священик, ні голова райради, які були присутні на переговорах, не змогли переконати прихожан змінити свою думку.

Скульптура святого Онуфрія в церкві Рукомиша. Фото: gazeta1.com

Міністр наполягав, що через їхню відмову постраждає імідж України, адже міждержавна угода про виставку не виконується.

Та людям не були цікаві жодні гарантії. Для них Онуфрій – це святий, що оберігає село.

“Лишіть нас в спокої. З чим прийшли з тим і йдіть. Які повені, смерчі – нас все обходить стороною, бо Онуфрій захищає. Не віддаємо!” – продовжували селяни. При цьому ніхто не називався.

Насамкінець міністр запропонував, якщо люди таки передумають – повідомити місцевого пароха та владу. 

Як відомо, перед відправкою у Францію скульптуру Онуфрія мали відреставрувати у Львівській галереї мистецтв. Про це з церковною громадою домовлявся директор галереї, авторитетний і шанований Борис Возницький, який невдовзі трагічно загинув.

У договорі Мінкульту з громадою не містилося чіткої обіцянки привезти скульптуру назад у Рукомиш, тому прихожани відмовилися розлучатися зі своїм покровителем, побоюючись, що статуя після потрапляння до рук українських чиновників уже не повернеться до церкви.

30 липня цього року вхід і притвор церкви в Рукомиші були частково зруйновані обвалом скелі, що укріпило небажання прихожан віддавати скульптуру.

Також відмовилися віддавати у Францію роботи Пінзеля і прихожани Покровської церкви в Бучачі. Але, за попередніми даними, в п'ятницю Кулиняку вдалося переконати мешканців райцентру, що їхні реліквії буде повернуто.

У жовтні 2010 року львівські інтелектуали розпочали ініціативу з присвоєння аеропорту Львова імені Пінзеля, але вона не увінчалася успіхом.

Виставка "Скульптор бароко в Україні середини ХVІІІ сторіччя: Йоганн Георгій Пінзель" має відбутися у Луврі з 21 листопада 2012 р. по 25 лютого 2013 р.

Мета виставки – презентація та популяризація творчості одного з найвидатніших, але, водночас, і найзагадковіших європейських скульпторів ХУІІІ століття Йоганна Георгія Пінзеля, якого нині називають "українським Мікеланджело". 

Скульптура "Св.Онуфрій" вважається одним  із останніх творів геніального майстра, це єдина кам’яна скульптура Пінзеля, що планувалась до експонування в Луврі. Вона мала зайняти центральне місце в експозиції виставки, оскільки відрізняється особливою філігранністю виконання.

За попередньою оцінкою, вартість скульптури - 10 млн доларів.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..