Спецпроект

Музей історії Києва зустрів десятитисячного відвідувача. ФОТО

Музей історії міста Києва в п'ятницю відвідав десятитисячний відвідувач. Ним стала киянка, мешканка Солом'янського району Марія Волошина.

Про це повідомляє прес-служба КМДА.

"Тільки два тижні тому відбулося відкриття Музею після восьмирічної перерви в роботі, а сьогодні він вітає свого десятитисячного відвідувача", - зазначив заступник голови КМДА Леонід Новохатько.

З нагоди ювілейного відвідування гостя отримала запрошення з відповідним написом і книгу "Особняки Києва".

Крім того, вона стала володаркою квитка на двох, що дає право безкоштовного відвідування всіх відділень Музею історії міста Києва протягом року.

Музей історії міста Києва

У травні Попов урочисто відкрив музей історії міста Києва. Серед експонатів - археологічні пам'ятки часів Київської Русі, барельєф архангела Михаїла з міської ратуші, особисті речі видатних киян, живопис, твори мистецтва. Вхід до Музею історії Києва коштує 35 грн для дорослого, 15 грн для дітей.

При цьому колишні директори музею стурбовані подальшою його долею. Створений рішенням уряду УРСР в 1978 році, музей спершу розміщувався у так званому "будиночку Петра І-го" на Подолі, а в 1982-му з нагоди святкування 1500-річчя Києва переїхав у Кловський палац на Липках.

У травні 2004 року будівлю Кловського палацу передали Верховному Суду, а музей переїхав на верхні поверхи Українського дому. З того часу МІК не має можливості організувати повноцінну експозицію.

Сьогодні Музей історії Києва - це фондосховища в Українському домі, в "будиночку Петра", це музеї-філії і новозбудована будівля для виставок на "Театральній".

Теми

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.