ПІД ВИГЛЯДОМ МУЗЕЄФІКАЦІЇ ДЕСЯТИННУ МОЖУТЬ ЗАБУДУВАТИ

Замовником проекту будівництва бетонної плити-моноліту на фундаменті Десятинної церкви є комунальне підприємство "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт".

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на голову комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

За даними депутата, "свого часу до археологів звернулися проектувальники скляного куполу, яким мали бути накриті підмурки Десятинної церкви, з проханням визначити місця, де можуть бути встановлені палі для підтримки купола. Сьогодні ці дані використовуються проектувальниками для зведення бетонної плити метром завтовшки".

Депутат наголосив, що відповідний проект під назвою "Проект консервації та сучасної музеєфікації залишків фундаментів, проект благоустрою території та будівництва музею над рештками Десятинної церкви" вже проходить процедуру державної експертизи Мінрегіонбуду.

"Насправді ж йдеться про створення "фундаменту" для нового будівництва, - зазначив Бригинець. - Що це буде за споруда, можна зрозуміти із завдання, яке замовники отримали від Мінкультури, який пропонує створити там місце з можливістю проводити богослужіння".

Археолог Гліб Івакін: "На місці Десятинної має бути музей Хрещення Русі"

На засіданні консультативної ради при Головному управлінні охорони культурної спадщини КМДА обговорювалася необхідність звернутися до замовника і проектувальника з вимогою надати матеріали для визначення відповідності реставраційного завдання та назви.

Спілка археологів України вже написала відповідне звернення.

Як відомо, в листопаді 2011 року голова КМДА Олександр Попов пообіцяв, що міська влада забезпечить збереження фундаменту Десятинної церкви у його первісному вигляді.

У грудні було проведено роботи з тимчасової консервації залишків фундаменту Десятинної церкви, які для вивчення археологи розкопали. Залишки унікальної археологічної знахідки з метою їх подальшого збереження було засипано піском та спеціальним ґрунтом.

 

На початку вересня 2011 року Верховна Рада відмовилася затверджувати постанову про недопущення будівельних робіт на території пам'ятки археології національного значення Десятинної церкви.

Раніше проти забудови залишків Десятинної церкви виступили Спілка археологів України і ЮНЕСКО.

25 травня 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви (X-XIII сторіччя) будівельні вагончики. Вагончики, як і нещодавно споруджена УПЦ МП капличка, були встановлені біля старовинного фундаменту без жодних дозвільних документів.

Десятинна церква: проекти знищення історичної пам'ятки

17 травня Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви - нібито через те, що лічильна комісія не згодилася з рішенням більшості членів журі, які проголосували за проект, котрий не передбачав спорудження храму.

Як пояснила член журі архітектор Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування. За даними ІП, одним із них був голова Державної служби з питань культурної спадщини Андрій Вінграновський.

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 990-их роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

Більше про Десятинну церкву читайте на "Історичній Правді".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?