Спецпроект

В'ячеславу Кулінічу запропонували партизанську славу замість Київської фортеці

В. Кулінічу, який був звільнений 17 липня 2012 року з посади директора Київської фортеці, а тепер в судах відстоює незаконність цього звільнення, КМДА запропонувала мирову угоду - визнати наказ про його звільнення не дійсним, якщо він відмовиться від посади директора Київської фортеці.

Про це йдеться в пропозиції, яка надійшла до В. Кулініча від представників КМДА, повідомляє голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

"КМДА погодилась визнати наказ про звільнення Кулініча недійсним, якщо він відмовиться від посади директора Київської фортеці. Натомість КМДА пропонує йому посаду директора Музею партизанської слави. Всі ми знаємо, чим небезпечним є звільнення Кулініча з посади директора фортеці. Адже сам він є її захисником, який неодноразово відстоював у судах право на існування фортеці саме як цілісного майнового комплексу", - зазначив О. Бригинець.

Депутат також додав, що на сьогодні не вирішеним залишається питання з квартирою, яку голова КМДА О. Попов подарував В. Кулінічу до Дня працівника культури. Як підтвердили в ГУ житлового забезпечення, зазначена квартира знаходиться в розпорядженні ГУ культури, і питання щодо надання житла необхідно вирішувати саме з ним. Але житло В. Кулініч до цього часу так не отримав.

"Я переконаний, що незалежно від того, яку посаду обійматиме В. Кулініч, незалежно від того, хто винен в конфлікті - КМДА чи сам Кулініч - місто зобов’язане надати вже урочисто вручену йому квартиру", - наголосив О. Бригинець.

Як відомо, В'ячеслав Кулініч був звільнений у липні цього року за "порушення трудової дисципліни".

Сам директор заявляв, що причиною звільнення була його відмова виконати рішення Київради про передачу башти № 4 Київської фортеці приватному музею "Платар" в оренду на 49 років. Він оскаржив своє звільнення в суді.

При цьому КМДА позбавила директора квартири, яку йому виділив голова КМДА Олександр Попов, враховуючи діяльність Кулініча з захисту пам′яток історії.

У жовтні повідомлялося, що київська влада пішла на мирову угоду з Кулінічем.

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення в Європі.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.