Спецпроект

Вірмени звинуватили Британський музей в історичній помилці

Форум вірменських асоціацій Європи висловив протест Британському музею в зв'язку з поданням вірменських культурних цінностей в залі "Стародавня Туреччина" (галерея "Raymond and Beverly Sackler", зал № 54).

Про це пише arminfo.info.

У заяві Форуму, зокрема, зазначається, що включені в експозицію предмети мають відношення не до Туреччини, а до Урарту (древня держава, що розташовувалася на території Вірменського нагір'я). Вказується також на те, що в галереї часто виставляються вірменські експонати, які відносяться до різних періодів, однак при цьому їх культурна приналежність приховується, як у випадку з вірменськими килимами, які представляються як мусульманські.

Таким чином, включення урартських предметів в зал "Стародавня Туреччина" є лише одним із прикладів. Форум відзначає, що готовий надати Британському музею експертні висновки провідних істориків, які спеціалізуються на Урарту. Крім того, Форум закликає перейменувати зал "Стародавня Туреччина" в "Урарту, стародавня Вірменія".

У своєму повідомленні Форум інформує, що письмова заява була направлена ​​керівництву Британського музею, а також посольству Великобританії у Вірменії. У своїй відповіді музей пообіцяв розглянути питання протягом 20 днів.

Дивіться також: "Польща вимагає не називати нацистські концтабори "польськими"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.