Спецпроект

МАЙЖЕ 60% УКРАЇНЦІВ ВИЗНАЮТЬ ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ

Протягом останніх двох років більшість українців погоджується з твердженням, що Голодомор був геноцидом українського народу. А кількість противників визнання Голодомору геноцидом зменшилася на третину. Найбільше невизначених - серед молоді.

Про це свідчать зведені результати опитувань, повідомляє соціологічна група "Рейтинг".

Так, у жовтні 2012 року 59% опитаних погодилися з цим твердженням, натомість не погодились 22%. Не визначились із цього питання 19% опитаних.

Соціологи звертають увагу на коливання громадської думки у ставленні до цього питання. Так, у березні 2010 року з тезою про геноцид погодились 61% опитаних, у січні 2011 року їх кількість зменшилась до 53%, а вже у квітні 2011 року кількість тих, хто визнає Голодомор 1932-33 років геноцидом, зросла до 58%. Протягом цього року підтримка даної тези становила майже 60%.

При цьому кількість противників визнання Голодомору геноцидом протягом 2011-2012 років зменшилася на третину – з 34 до 22%.

Тезу про геноцид поділяють близько 80% мешканців Заходу, Центру та Півночі, а також більше половини Півдня, третина – на Сході та кожен четвертий мешканець Донбасу.

З тезою погоджуються усі без винятку вікові категорії населення, при цьому найбільше невизначених - серед молоді (чверть). Мешканці сіл більше згодні з тезою про геноцид, аніж мешканці міст (64% проти 57%).

Загалом з березня 2010 по жовтень 2012 року було проведено п'ять опитувань. Похибка складає не більше 2,2%.

Дивіться також на цю тему:

36% українців вважають Сталіна великим вождем

Росіяни забувають про сталінські репресії - опитування

59% українців вважають Голодомор геноцидом - березень 2012 року

57% українців не вважають УПА борцями за незалежність

В Росії книги про Голодомор прирівнюються до екстремізму. СПИСОК

Всі матеріали ІП на тему "Соціологія"

Всі матеріали ІП на тему "Голодомор"

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".