Спецпроект

МАЙЖЕ 60% УКРАЇНЦІВ ВИЗНАЮТЬ ГОЛОДОМОР ГЕНОЦИДОМ

Протягом останніх двох років більшість українців погоджується з твердженням, що Голодомор був геноцидом українського народу. А кількість противників визнання Голодомору геноцидом зменшилася на третину. Найбільше невизначених - серед молоді.

Про це свідчать зведені результати опитувань, повідомляє соціологічна група "Рейтинг".

Так, у жовтні 2012 року 59% опитаних погодилися з цим твердженням, натомість не погодились 22%. Не визначились із цього питання 19% опитаних.

Соціологи звертають увагу на коливання громадської думки у ставленні до цього питання. Так, у березні 2010 року з тезою про геноцид погодились 61% опитаних, у січні 2011 року їх кількість зменшилась до 53%, а вже у квітні 2011 року кількість тих, хто визнає Голодомор 1932-33 років геноцидом, зросла до 58%. Протягом цього року підтримка даної тези становила майже 60%.

При цьому кількість противників визнання Голодомору геноцидом протягом 2011-2012 років зменшилася на третину – з 34 до 22%.

Тезу про геноцид поділяють близько 80% мешканців Заходу, Центру та Півночі, а також більше половини Півдня, третина – на Сході та кожен четвертий мешканець Донбасу.

З тезою погоджуються усі без винятку вікові категорії населення, при цьому найбільше невизначених - серед молоді (чверть). Мешканці сіл більше згодні з тезою про геноцид, аніж мешканці міст (64% проти 57%).

Загалом з березня 2010 по жовтень 2012 року було проведено п'ять опитувань. Похибка складає не більше 2,2%.

Дивіться також на цю тему:

36% українців вважають Сталіна великим вождем

Росіяни забувають про сталінські репресії - опитування

59% українців вважають Голодомор геноцидом - березень 2012 року

57% українців не вважають УПА борцями за незалежність

В Росії книги про Голодомор прирівнюються до екстремізму. СПИСОК

Всі матеріали ІП на тему "Соціологія"

Всі матеріали ІП на тему "Голодомор"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.