АНОНС: Дискусія про латинськомовну українську літературу XVI сторіччя

У Києві відбудеться VІІ Академічна дискусія "Латинськомовний Станіслав Оріховський і українська ідентичність" у рамках проекту "Українська гуманітаристика: діалог культур між Сходом і Заходом".

Захід відбудеться з ініціативи Інституту філології КНУ імені Шевченка та журналу світової літератури "Всесвіт", у партнерстві з інтернет-проектом "Медієвіст".

Час і місце: 18 квітня 2013 року о 13.00 – 15.00. Київ, бульв. Т. Шевченка, 14, ауд. 63.

Мета нинішньої дискусії – актуалізувати вивчення й дослідження творчості Станіслава Оріховського в рік 500-ліття письменника-гуманіста в контексті сучасної неолатиністики та питань транскультурної ідентичності.

Серед питань, що плануються для обговорення: Виклики сучасної неолатиністики: лінгвістичний vs історичний аспект; С. Оріховський на пограниччі культур: філософські ідеї та літературні теми; який досвід С. Оріховського нам сучасним потрібен?

До участі зголосилися:

Наталя Яковенко, доктор історичних наук, професор та завідувач кафедри історії НаУКМА, Ростислав Радишевський, член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор та завідувач кафедри полоністики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, Володимир Литвинов, доктор філософських наук, провідний науковий співробітник Інституту філософії НАН України, Валентина Миронова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу "Всесвіт", Людмила Шевченко- Савчинська, кандидат філологічних наук, кафедра латинської мови та медичної термінології НМУ імені О.О. Богомольця.

Куратор проекту і модератор дискусії - Галина Усатенко к.ф.н., доц. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка.

Інститут філології проводить щопіврічні академічні дискусії за участі науковців вищих навчальних закладів України і зарубіжжя, освітян, громадських діячів, письменників, видавців, молодих науковців, журналістів з актуальних проблем освіти, культури, науки, суспільно-політичного життя країни.

Інтернет-проект "Медієвіст" заснований 2009 р. з метою спростити комунікацію у фаховому середовищі, удоступнити твори української неолатиністики для дослідників давньої літератури, історії та інших суміжних наук, ознайомити широкий загал із загальноєвропейським пластом латиномовних творів.

Влітку 2012 р. учасники проекту розробили та запропонували науковим осередкам України концепт Оріховіани-2013 – заходи з відзначення 500-ліття письменника-гуманіста.

Станіслав Оріховський Роксолан (1513–1566) – обличчя української неолатиністики та, за висловом Валерія Шевчука, "князь українських гуманістів". Його інтелектуальна спадщина (переважно латинською мовою) об’ємна і жанрово різноманітна, саме тому вона об’єднує представників різних галузей гуманітаристики – і не лише в Україні.

Станіслав Оріховський

Оріховський отримав ґрунтовну вищу освіту, навчаючись у Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах, з метою вдосконалення своїх знань відвідав Венецію, Рим, Лейпціг.

Товаришував з Альбрехтом Дюрером, Ульріхом фон Гутеном, Лукасом Кранахом-старшим. Автор численних праць латинською та кількох – польською мовами, присвячених переважно питанням державного устрою та релігії.

Одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади, натомість надавав перевагу договірній теорії походження держави, яку вважав спілкою громадян, пов’язаних правом і спільною користю.

Візитівкою автора у новітній історії стало гасло "Ruthenorum me esse et libenter profiteor" – "Я русин [українець], і охоче про це виголошую".

Серед його праць, перекладених українською В. Литвиновим та М. Трофимуком: історико-політичний трактат "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу", промови "Про турецьку загрозу", "Лист до короля Сигізмунда", "Промова у справі закону про целібат", послання "До римського папи Юлія ІІІ про схвалення взятого шлюбу", присвячені цій же болючій проблемі етикетний твір "Промова на похороні польського короля Сигізмунда Ягелона", історіобіографія "Життя і смерть Яна Тарновського", практично, автобіографія у формі листа – "До Яна Франциска Коммендоні про себе самого".

Центральною темою творчості Оріховського є тема свободи, надзвичайно важлива для тогочасного письменства: Роксолан вважав свободу найбільшим людським надбанням, "найвищим добром зі всіх добр", природним станом шляхетної натури.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.