Спецпроект

Немає підстав говорити про геноцид на Волині - історик

На основі проведених до цього часу досліджень немає підстав говорити про геноцид польського населення на Волині.

Про це заявив історик, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, повідомляє ZIK.

Коментуючи проект ухвали польського сейму про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр., він зазначив, що це питання політичне і не має нічого спільного з історичною наукою.

"Звичайно, це прикро, оскільки такі дії польських депутатів не ведуть до порозуміння і взаємної співпраці в подолання наслідків конфлікту на Волині, а, навпаки, ведуть до ескалації", – сказав Забілий.

За його словами, дати оцінку волинським подіям – це справа ще тривалих досліджень.

"Це справа істориків, а не політиків, оскільки історики мають зробити оцінку причин, масштабів і наслідків цієї трагедії. Тоді на основі цих досліджень політики мали б виробляти якісь, на мою думку, погоджені між українцями і поляками позиції. Якщо без лукавства, йде мова про порозуміння, взаємне прощення і примирення", – заявив він.

Історик зазначив, що на основі тих досліджень, які проведені на даний момент, немає підстав говорити про геноцид – хоча б тому, що однією з умов проведення геноциду є те, що частина населення, над яким вчиняється геноцид, не має можливості для збройного опору.

"Насправді ж була зовсім інша картина, - підкреслив Забілий. - Польське населення вело збройну боротьбу, а також мало свою самооборону. І діяв польський визвольний рух. Зокрема, його репрезентант – Армія Крайова. Отже, навіть з такої точки зору тут не може йти про якийсь геноцид".

Також він додав, що події на Волині – це взаємна трагедія двох народів, яка має глибоке коріння.

"Під час Другої світової війни між польським і українським підпіллям фактично велася повстансько-партизанська війна. На жаль, у цій війні було широко ангажоване цивільне населення. З обох боків чинилися злочини і воєнного характеру, і скеровані проти цивільного населення. Це треба визнавати, про це треба говорити, але з цього не потрібно робити політику, яка би вела до ескалації між двома народами", – підкреслив історик.

Як відомо, у сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр.

Проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.