Два храми УПЦ МП Черкащини перейшли на українську мову

У двох храмах УПЦ (Московського патріархату) на території Монастирищенського району Черкаської області мову богослужінь змінено з церковнослов'янської на українську.

Про це повідомляє "Газета.ua".

На зборах громади 136 мешканців сіл Халаїдове, Терлиця, Тарнава та Дібрівка підписалися під зверненням до владики Уманського і Звенигородського Пантелеймона, щоб у двох храмах на території цих сіл служба велася українською. І отримали дозвіл.

"Люди захотіли службу українською, бо на церковнослов'янській мові їм важко розуміти, - зазначив настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в Халаїдовому Микола Богуславський. - Одна жінка, послухавши вінчання українською, підійшла й каже: "Батюшка, я 20 років вінчання чула, але не знала, про що говорять. А тепер усе зрозуміла".

За словами настоятеля, богослужіння українською мовою було санкціоноване ще 1921 року. Синод єпископів України дозволив це робити у парафіях, де цього бажають люди більшістю у дві третини голосів.

"Мова виховує патріотизм, - підкреслив Богуславський. - Я читав книжку закарпатського письменника Івана Хланти. Він наводить такий приклад. У церкві священик говорить "І ще молимось за Богом бережену Українську державу, уряд і військо її". А по-слов'янськи це звучить так: "Еще молимся о Богохранимей стране нашей, властех и воинстве ея". Cлов'янський варіант не викликає у людини патріотичних емоцій".

За словами священника, коли сталося розділення на Київський і Московський патріархат. УПЦ КП почала асоціюватись з українською православною церквою: "А Московський [патріархат] — ніби російська. Але ми теж українська церква. У багатьох храмах Московського патріархату службу проводять українською. Наприклад, у Києві в Храмі Преображення Господнього".

"Двоє людей звинуватили нас у тому, що хочемо перейти до Київського патріархату, - зазначив настоятель. - Але це не так. Владика Черкаський Софроній сам читає Євангеліє й акафіст українською, і це нікого не дивує. Я пам'ятаю його слова "Ми, мабуть, єдиний народ на світі, який соромиться своєї мови".

Як відомо, у лютому 2013 року керуючий справами УПЦ, митрополит Бориспільський Антоній заявив у Москві, що українська мова може використовуватися для богослужінь в УПЦ (Московського Патріархату).

Дивіться також:

Дядько і брат митрополита УПЦ Володимира були підпільниками ОУН

Амфілохій Почаївський - святий УПЦ МП, який допомагав УПА

В УПЦ МП молитовно пом'янули Петлюру і Коновальця

В Інституті СНД визнали, що російську мову придумали в Україні

Інші матеріали за темою "УПЦ МП"

Інші матеріали за темою "Мова"

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.