АНОНС: телевізійна ІП - про "український фашизм". ВІДЕО

18 червня у черговій телепрограмі ІП ретельно аналізуватиме, чи є у нині чинної влади бодай найменші науково обґрунтовані причини звинувачувати неприхильних до владного курсу українців у намаганні "відродити фашистські тенденції".

Зокрема, у розмові з завідувачем кафедри історії України Українського Католицького Університету Олександром Зайцевим ведучий програми Вахтанг Кіпіані заторкне такі аспекти цієї ідеологічно-політично-історичної проблематики:

- чому українські організації, які у 30-их роках чітко декларували профашистське спрямування, стрімко зійшли на маргінес політичних процесів?

- якими були причини у лідерів Організації Українських Націоналістів виключати з лав ОУН діячів, які позиціонували себе фашистами?

- для чого ідеологи українського націоналістичного підпілля відмежовувалися від ідей німецького гітлерівського нацизму?

- виходячи з яких саме аргументів, видатні представники ОУН ще в середині 40-их років  доводили спорідненість методик діяльності та ідеологічного підґрунтя гітлерівського Третього рейху і сталінського СРСР?

Іншою головною темою випуску "Історичної Правди" стане розмова про маловідому болючу сторінку минувшини нашої держави - примусове виселення десятків тисяч бойків у 1951 р. з їхніх рідних земель у Бескидах у степові райони Донеччини.

- на підставі яких формальних підстав українських бойків примусово перевезли у малопридатні для життя регіони УРСР?

- чому "переселенські квитки", які видали насильно відселеним бойкам, унеможливили повернення українців на рідні землі?

- як уродженці Карпат у середовищі безнаціональної спільноти намагалися зберегти власну етнічну ідентифікацію та звичаї?

- чи є шанси на створення у Львові Музею Бойківської історії, експозиція якого могла б наочно повідати про багатство історії та культури і про трагедію однієї з гілок української нації?

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" - щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.