Спецпроект

У ПОЛЬЩІ ЗНОСЯТЬ ПАМ'ЯТНИК УПА

Депутат Європарламенту від опозиційної польської партії "Право і справедливість" Томаш Поремба заявив про позитивну відповідь на його запит у справі ліквідації пам’ятника УПА в селі Грушовичі Перемиського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.

Про це повідомляє Польське радіо.

Депутат повідомив Раду охорони пам'яті боротьби і мучеництва [державний орган при міністерстві культури Польщі, який займався, зокрема, будівництвом меморіалу розстріляним полякам у Биківнянському лісі - ІП] про нелегальний обеліск і вимагав його ліквідації.

Сьогодні Поремба отримав офіційну відповідь, що ця справа буде вирішена.

"Голова [Ради охорони] підтримує мої застереження щодо цього пам’ятника і дуже чітко обіцяє рішучі дії щодо усунення, ліквідації цієї будівлі, - зазначив Поремба. - Цей пам’ятник поставлено кільканадцять років тому без будь-якої згоди польської влади, він не освячує місця спочинку".

 Пам'ятник солдатам УПА у Грушовиці. Фото:
www.nowiny24.pl #sthash.A2lbo95a.dpuf
www.nowiny24.pl #sthash.A2lbo95a.dpuf
nowiny24.pl

За словами депутата, він планує передати отриманий лист в органи місцевої влади Перемишля. Тепер рішення про ліквідацію пам’ятника повинні виконати органи місцевої влади, стверджує Поремба.

Як відомо, на території нинішнього Підкарпатського воєводства Польщі до 1950-х років мешкала численна українська громада, в 1940-х діяло підпілля УПА. Ця українська громада зазнала від польського соціалістичного уряду низки репресій і депортацій, серед яких була і сумнозвісна операція "Вісла" (1947 рік).

У січні 2013 року праві польські депутати відмовилися засуджувати операцію "Вісла" у парламенті Польщі.

Раніше польська преса повідомляла про факти знищення і плюндрування пам'ятників повстанцям УПА в Польщі. У 2012 році невідомі звандалізували пам'ятник у Грушовичах, знищивши квіти і вінки та обписавши меморіал.

У 2011 році польська влада висловила незадоволення діями російської влади, яка змінила неузгоджений з російською стороною напис на камені на місці катастрофи літака Ту-154 президента Польщі під Смоленськом.

У липні 2013 року депутати Сейму (нижня палата польського парламенту) у своїй резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвали польсько-український етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду".

Під час дебатів один із правих депутатів назвав Мирона Сича (єдиного українця в парламенті Польщі) "сином члена банди УПА", який мордував польських громадян.

Громадський комітет "Примирення між народами" констатував, що цьогорічні заходи щодо Волинської трагедії у Польщі швидше сварять, ніж примирюють поляків та українців.

Дивіться також:

У Польщі після "геноциду" - напад на українську церкву

Як поляки реагують на українські меморіали у Польщі. ФОТО

У Варшаві демонтували пам'ятник Радянській армії. ФОТО

Польські "борці з українцями" допомагають Росії

Інші матеріали за темою "Польща"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.