Спецпроект

ПЕРШИЙ ЛАУРЕАТ ПРЕМІЇ ВОЗНИЦЬКОГО - З ПОЛТАВЩИНИ

Першу музейну премію імені Бориса Возницького отримав науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесь Пошивайло.

Про це повідомляє iPress із посиланням на LB.ua.

Премія "За вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи" покликана вшанувати пам'ять мистецтвознавця, директора Львівської галереї мистецтв Бориса Возницького (1926-2012), а також нагородити і надихнути музейне товариство.

Першим володарем премії став Олесь Пошивайло - провідний науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні.

На церемонії Пошивайлу вручили пам'ятну нагороду (статуетку, що являє собою ажурну колону з полірованої сталі, складену з літер прізвища Бориса Возницького та логотипу премії) і грошовий приз у розмірі 20 тисяч грн.

Крім Олеся Пошивайла, на здобуття премії були висунуті 10 номінантів, cеред них - гендиректор Національного музею мистецтв імені Ханенків Віра Виноградова і директор Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.

"Хотілося б зазначити, що голосування не було одноголосним і думки членів експертної ради розділилися, - розповів президент Українського Національного комітету Міжнародної Ради Музеїв і глава експертної ради премії Сергій Лаєвський. - Потім ми вивчали досьє кожного з них, спілкувалися особисто, але в результаті змогли визначити переможця".

"Вже два покоління нашої родини працюють в музеях України, - розповів лауреат нагороди. - Мені хотілося зберегти гончарну столицю в Опішні і гончарну спадщину України в цілому для майбутніх поколінь. Колективом ми зібрали [в Опішні] колекцію з 50 тисяч предметів кераміки, яка сьогодні є найбільшою в Україні".

Нагадаємо, премія Бориса Возницького була заснована Національною культурно-мистецьким і музейним комплексом "Мистецький Арсенал" та Благодійним фондом "Мистецький Арсенал" у березні 2013 року.

Премією відзначаються співробітники музеїв, дослідники, науковці, збирачі-ентузіасти, які своєю діяльністю Цсприяли виявленню, фіксації, збереженню та популяризації національної культурної спадщини, формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери.

Оголошення лауреата (одного) та вручення премії відбувається раз на два роки, починаючи з 2013 року. Лауреату вручатиметься диплом та грошова частина премії (20 000 грн).

На здобуття премії можуть бути висунуті окремі особи, які своєю діяльністю сприяли формуванню та збереженню музейних колекцій, створенню новітніх експозицій, реалізації освітніх проектів, застосуванню інноваційних форм діяльності, інституалізації та популяризації музейної сфери тощо.

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Премії"

Борис Возницький: "За 30 років ми зібрали артефактів на 17 млрд євро"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.