У Грузії поставили ще одного Сталіна. І одразу ж облили фарбою. ФОТО

Прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі пообіцяв, що влада розберуться з ситуацією, пов'язаною з установкою пам'ятника керівникові СРСР у 1924-1954 рр. Йосипу Сталіну (Джугашвілі) в місті Телаві.

Пам'ятник радянському вождю був встановлений 1 вересня біля меморіалу героям Другої світової війни в Телаві при організації Спілки ветеранів та міжнародної організації "Сталініст".

У той же день, пізно ввечері, невідомі на знак протесту облили його червоною фарбою, повідомляє News Georgia.

"Я дуже педантично, обережно, але негативно - ясна річ, негативно - оцінюю діяльність Сталіна, - заявив Інванішвілі. - Це моє ставлення до цієї особистості. Що стосується пам'ятника, ми це з'ясуємо і відповідним чином відреагуємо", - заявив Іванішвілі.

Фігура Сталіна, додана до пам'ятника героям Другої світової в Телаві

Раніше голова сакребуло (міськрада) Телаві Димітрій Бочорідзе заявив, що міськрада не давала дозволу на встановлення пам'ятника.

 Пам'ятник через кілька годин біля встановлення. Фото:

У листопаді 2012 року у грузинському селі Земо Алвані відновили пам'ятник Сталіну, демонтований у 2011-му.

У липні 2013 року повідомлялося про намір властей грузинського міста Горі відбудувати пам'ятник Сталіну, знесений у 2010 році.

У травні 2012 року у Києві, Одесі і Львові встановили дерев'яні пам'ятники "Сталіну, який пісяє".

У квітні 2011 року громадськість Луцька змусила комуністів демонтувати намет у центрі міста, в якому комсомольці збирали пожертви на відновлення знищеного вибухом погруддя Сталіна в Запоріжжі. Після цього Волинський окружний адміністративний суд заборонив збір коштів у Луцьку на відновлення Сталіна.

В листопаді 2011 року департамент архітектури та містобудування Запорізької міськради визнав відновлений пам'ятник Йосипу Сталіну, встановлений у скляній вітрині в стіні облкомітету КПУ, елементом декоративного оформлення інтер'єру.

Перше погруддя Сталіну в Запоріжжі було встановлено 5 травня 2010 року перед будинком Запорізького обкому КПУ. За його виготовлення комуністи заплатили 109 тисяч гривень.

28 грудня 2010 невідомі пошкодили бюст, відрізавши йому голову. Відповідальність за скоєне взяла на себе націоналістична організація "Тризуб".

У новорічну ніч 31 грудня невідомі підірвали пам'ятник Сталіну, проте встановити їхні особи слідству так і не вдалося.

У 2010 році Апеляційний суд Києва визнав Сталіна одним із винних у вчиненні геноциду громадян УРСР у 1932-33 роках.

За даними соціологічних опитувань, 74% громадян України вважають Сталіна жорстоким тираном, позитивно до його постатті ставляться 22% українців.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.