У Донецьку фанату інкримінують "дрібне хуліганство" за прапор ОУН

У Донецьку під час футбольного матчу "Металург" - "Металіст" міліція затримала уболівальника харківської команди, який розгорнув на трибуні червоно-чорний прапор.

Про це повідомляє Чемпіон із посиланням на прес-службу ГУ МВС України у Донецькій області.

"Під час другого тайму один з фанатів демонстративно, для загального огляду, вивісив чорно-червоний прапор українських націоналістів, який у списку ФІФА відноситься до заборонених, - пояснюють правоохоронці. - Дії порушника були припинені стюардами спільно зі співробітниками міліції".

На 34-річного харків'янина правоохоронцями було складено адміністративний протокол за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство), стверджує segodnya.ua.

Як відомо, 27 вересня 2013 року Міжнародна федерація футболу (ФІФА) застосувала санкції щодо українських вболівальників після матчу Україна – Сан-Марино, який відбувся у Львові.

Санкції були застосовані за використання частиною фанатів піротехніки, неонацистських символів і гербу дивізії "Галичина", однак у медіа поширилася невірна інформація, нібито причина санкцій - прапор ОУН.

При цьому виявилося, що у перелік образливих та расистських символів у буклеті організації "Футбол проти расизму в Європі" (FARE - партнер УЄФА і ФІФА в боротьбі з дискримінацією на стадіонах) справді включено червоно-чорний прапор ОУН (бандерівської), портрети Степана Бандери та Романа Шухевича і герб дивізії СС "Галичина".

10 жовтня 2013 року координатор FARE в Україні заявив, що червоно-чорні прапори не заборонені на стадіонах в Україні, і стюарди матчів не повинні вилучати цю символіку.

23 жовтня Федерація футболу України закликала FARE вилучити прапор ОУН зі списку забороненої символіки.

26 жовтня на стадіоні "Металіст" у Харкові у вболівальників "Карпат" відбирали червоно-чорні прапори.

Дивіться також інші матеріали за темою "Символіка"

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.