Третина українців жалкує за СРСР

33% українців жалкують про розпад у 1991 році Радянського Союзу, але 49% – не жалкують, водночас до президента РФ Владіміра Путіна 76% загалом ставляться негативно.

Про це свідчать результати квітневого дослідження соціологічної групи "Рейтинг" за назвою "Ностальгія за СРСР та ставлення до окремих постатей".

Соціологи відзначають, що з 2010 року кількість тих, хто відчуває ностальгію за СРСР, зменшилась майже у 1,5 рази – з 46% до 33%, а кількість тих, які не шкодують за розпадом Радянського Союзу, зросла з 36% до 49%.

Нині за СРСР шкодують близько третини мешканців центру, близько половини – сходу і півдня та понад 60% – Донбасу. При цьому, якщо в центрі, сході та півдні протягом останнього року їх кількість зменшилась, то на Донбасі – зросла.

Чим старші респонденти, чим менший їхній рівень освіти та доходів, тим більше вони шкодують за СРСР. Разом з тим, якщо аналізувати у динаміці, кількість тих, які шкодують за СРСР, зменшилась у всіх вікових групах без винятку.

Водночас, серед етнічних росіян кількість тих, хто шкодує за СРСР, за рік зросла з 55% до 60%, а серед етнічних українців навпаки зменшилась з 38% до 29%.

При цьому 16% опитаних позитивно ставляться до Владіміра Путіна, 76% – негативно. Майже кожен десятий – не зміг оцінити свого ставлення.

За останній рік негативне ставлення до Путіна зросло майже вдвічі (з 40% до 76%), хоча ще в жовтні 2013 року кількість тих, хто позитивно ставився до Путіна (47%) перевищувала кількість тих, які ставилися негативно (40%).

Відносно позитивно ставляться до Путіна лише на Донбасі (66%), а в решті регіонів домінує негативне ставлення – від майже 70% на півдні та сході до понад 90% – у центрі, на півночі та заході країни.

Позитивно ставляться до Путіна менше половини етнічних росіян та лише кожен десятий етнічний українець.

20% опитаних позитивно ставляться до Йосипа Сталіна, 70% – негативно. Майже кожен десятий – не зміг оцінити свого ставлення. За два останні роки негативне ставлення до Сталіна збільшилося з 62 до 70%.

Більш позитивно Сталіна оцінюють на Донбасі (36%) і півдні країни (32%). Чим старші респонденти, чим нижчий їх рівень освіти та доходів, тим позитивніше вони ставляться до Сталіна. Етнічні росіяни вдвічі краще ставляться до Сталіна, ніж етнічні українці.

До Степана Бандери позитивно ставляться 31% опитаних, а 48% – негативно. Майже кожен п’ятий – не зміг оцінити свого ставлення. За два останні роки позитивне ставлення до Бандери зросло з 22 до 31%.

Позитивніше Бандеру оцінюють на заході (76%), вдвічі гірше – в центрі та півночі країни. Чим молодші респонденти, чим вищий їхній рівень освіти, тим більш позитивно вони ставляться до Бандери. Позитивно оцінюють постать Бандери лише етнічні українці.

До Петра І позитивно ставляться 50% опитаних, 30% – негативно.

До Івана Мазепи 41% опитаних позитивно ставляться, 30% – негативно.

Дивіться також:

66% українців вважають Голодомор геноцидом

36% українців вважають Сталіна великим вождем

83% українців хочуть, щоб Україна була незалежною

82% українців вважають День Перемоги великим святом

57% українців не вважають УПА борцями за незалежність

Інші матеріали на тему "Соціологія"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.