У Литву не пустили провокаційного російського історика Дюкова

Директор фонду "Історична пам'ять" Алєксандр Дюков був затриманий литовськими прикордонниками, а потім відправлений у Москву. У Вільнюс він прилітав для презентації своєї книги "Напередодні Голокосту".

Про це повідомляють Delfi із посиланням на урядову "Российскую газету".

"Не впущений до Литви громадянин Росії в четвер уранці був відправлений літаком до Москви", - повідомила Служба охорони державного кордону Литви.

Про те, що Дюкова не впустили в Литву, сам історик написав у СМС для урядового видання РФ.

За повідомленням прикордонників, під час перевірки документів пасажирів московського рейсу з'ясувалося, що 35-річний російський громадянин з травня вважається в Литві персоною non grata.

У його паспорті була вклеєна видана торік Італією чинна шенгенська віза.

Оскільки чоловікові було письмово відмовлено у в'їзді в Литву, ніч він провів у спеціальному приміщенні для непропущених осіб в аеропорту Вільнюса.

В четвер вранці прикордонники супроводили росіянина на ранковий рейс до Москви.

Як повідомляють російські ЗМІ, в книзі "Напередодні Голокосту", яку історик мав намір презентувати в Литві, наводяться документи з литовських архівів, що нібито свідчать про залученість литовської еліти в підготовку знищення євреїв на території Литви.

Як відомо, у березні 2012 року Дюкову був заборонений в'їзд до Латвії, потім він був унесений до списку персон non grata на в'їзд до країн Шенгену.

У своїх працях Дюков особливу увагу приділяє державам Балтії, спотворюючи різні історичні події, в т.ч. і масові депортації громадян цих країн радянськими репресивними органами.

У 2008 році історик написав відгук про знятий латвійськими кінематографістами фільм "Радянська історія" (The Soviet Story), який розповідає про співробітництво СРСР з нацистською Німеччиною. Дюков зазначив, що після перегляду фільму у нього виникло бажання "особисто вбити режисера" і "спалити нахер латиське посольство".

Фрагмент із фільму The Soviet Story:

"Німецько-радянські союзники на параді у Бресті. 1939 рік. ВІДЕО"

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.