На Волині перепоховали останки 1494 жертв нацистів і комуністів

У Володимирі-Волинському за участю офіційних осіб з української та польської сторони відбулася церемонія перепоховання останків жертв масових розстрілів НКВД та Гестапо: українців, поляків та євреїв.

23 вересня 2014 року за участю представників України та Польщі на Федорівському кладовищі Володимира-Волинського відбулося перепоховання останків жертв масових розстрілів, виявлених на території городища Вали.  

Ще в 2011 році українські та польські науковці сформували спільну українсько-польську експедицію державного підприємства "Волинські старожитності" та Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва, яка провела колосальну роботу із виявлення та ексгумації останків жертв, що були замордовані в катівнях.

 

Українську сторону представляли голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах вшанування пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України Святослав Шеремета, представники керівництва області, польську делегацію очолив заступник міністра оборони Мацей Янковскі.

Голова УІНП В’ятрович наголосив: "2640 чоловіків, жінок, дітей — це цифра жертв, виявлених на сьогодні, і вона ще не остаточна. Ми не знаємо їхніх імен чи тим паче біографій. Завдяки віднайденим в землі предметам можемо лише здогадуватися, що серед вбитих українці, поляки, євреї. Завдяки віднайденим кулям — дізналися, що вбивцями були два найстрашніших тоталітарних режими в історії людства — комуністичний та нацистський. Цього надто мало, щоб віддати належну шану усім вбитим, але цього досить, аби засудити убивць".

У 2014 році дослідники виявили та ексгумували тіла 1494 жертв, перепоховання яких і відбулося сьогодні на комунальному кладовищі Володимира-Волинського. Разом за всі сезони вже ексгумовано 2640 останків людей, що стали жертвами масових розстрілів, вчинених НКВД та Гестапо.

На Волині перепоховали 747 мирних людей, розстріляних у 1941 році

Ексгумаційну роботу здійснила спільна українсько-польська експедиція державного підприємства "Волинські старожитності" (керівник – Олексій Златогорський) та Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва (керівник – професор Анджей Кола).

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.