В інтернет виклали документи ОУН з відкопаного архіву. ФОТО

До Дня захисника України на Е-архіві визвольного руху виклали у вільний доступ 63 документи ОУН, знайдені в закопаниму бідоні в лісі на Хмельниччині.

Про це Історичній Правді повідомили у Центрі досліджень визвольного руху.

Інформаційні матеріали українських повстанців, набрані підпільницями-друкарками з позивними "Лариса" і "Тамара", понад 60 років пролежали в землі,

Бідон з документами випадково відкопали на краю лісу біля села Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області та влітку 2014 року передали в архів Центру досліджень визвольного руху.

Загалом там був 81 документ, 18 з яких ще знаходяться на реставрації, а також шматки тканини, декілька десятків пар нових жіночих бавовняних панчіх, набір для гоління (лезо, помазок, півпляшки одеколону), близько десятка новеньких кишенькових дзеркалець і дещо із посуду.

 

"Особливість цього архіву ОУН в тому, що його знайшли поза межами Західної України. За весь час на Хмельниччині було знайдено всього два схожих архіви, один з яких ми сьогодні публікуємо онлайн", — розповів керівник Архіву ЦДВР Андрій Усач.

Документи закопали не раніше 1950 року, в основному це інформаційні видання підпілля ОУН — брошури та листівки, а також зошити із рукописними нотатками та фото. Більшість документів датуються 1945-1950 роками.

Переглянути документи можна на сайті Е-архіву.

Особливу цінність для дослідників мають вісім фото підпільників, що діяли на півдні сучасної Хмельницької області. Частину із них вдалося ідентифікувати. Серед них — друкарка Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН Михайлина Голіната-"Тамара".

"Відомо, що у 1948-1949 рр. "Тамара" перебувала в криївці у селі П'ятничани Орининського (нині Чемеровецького) району Хмельницької області, де містилась друкарня Кам'янець-Подільського окружного проводу ОУН.

Тут вона друкувала тексти підпільних видань, множила їх на циклостилевому апараті, зшивала брошури, запаковувала у спеціальні торбини, в яких вони передавались для розповсюдження на території Кам'янець-Подільської, Вінницької та Київської областей. Через велику завантаженість покидати криївку "Тамара" могла лише зрідка", — розповідає Андрій Усач.

 Михайлина Голіната-"Тамара".

26 грудня 1949 р. криївку виявили радянські спецслужби і після збройного опору поранену друкарку "Тамару" захопили та направили в Орининську районну лікарню. Там підпільниця зірвала пов'язки із ран та померла, стікши кров'ю. На той час їй було 23 роки.

Молодша сестра "Тамари" Іванна Голіната-Король, теж учасниця підпілля ОУН, із якою Центру досліджень визвольного руху вдалось поспілкуватись, розповіла: "Коли Михайлина була в підпіллі ми зустрічалися періодично. Одного разу я спитала її чи вона не хоче легалізуватися. Відповіла словами Франка "I яке ж ти маєш право, черепино недобита, про своє спасення дбати там, де гине мiлiон?"".

Нагадаємо, що Електронний архів визвольного руху є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- "мельниківського" підпілля - так званої ОУН(м);

- щоденникових записів бійців УПА;

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 22 тисяч документів.

Дивіться також інші матеріали за темами "Архіви" та "ОУН"

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.