Міноборони обіцяє музей Сікорського в його будинку на Ярвалу

Міністерство оборони України розпочало процедуру повернення київського будинку родини Сікорських до сфери управління відомства.

Про це повідомляє офіційний сайт міністерства.

У 2000 році будинок було передано в оренду Міжнародному благодійному фонду "Музей повітроплавання та авіації ім. Сікорського", щоб зберегти для нащадків як будинок, так і пам’ять про видатного конструктора та його внесок у розвиток світової авіації, - зазначили в Міноборони.

"За 15 років перебування в оренді будівля опинилася під загрозою руйнування, - йдеться в повідомленні. - Міністерством розпочато юридичний процес розриву договору оренди меморіальної будівлі з сумнівним фондом, метою якого є не благодійність, а вандалізм".

Будинок родини Сікорських (Ярославів вал, 15-б) був збудований у 1903 році на кошти батька майбутнього авіаконструктора — відомого лікаря-психіатра Івана Олексійовича Сікорського і використовувався як прибутковий. Частина квартир у ньому здавалась державним службовцям та офіцерам.

В іншій частині мешкала родина Сікорських, де розміщувались кабінети Івана Олексійовича, його бібліотека, що нараховувала понад 12 тисяч томів.

Пізніше вона, згідно заповіту була передана до бібліотеки Київського університету Святого Володимира та нині входить до колекції Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Саме в цьому будинку Ігор Іванович Сікорський, у той час — студент Київського політехнічного інституту, у 1908-1911 роках збудував свої перші два найпростіші гелікоптери. Однак, ці гелікоптери не змогли відірватись від землі, й потому Сікорський переключився на конструювання літаків.

У січні 1910 року Ігор Сікорський сконструював аеросани і, того ж року, — літак С-2, що здійснив свій перший політ саме у Києві. У 1911 році одним із перших у світі Ігор Сікорський отримав диплом льотчика.

З 1912 року Ігор Сікорський працював у Санкт-Петербурзі, у лютому 1918-го року емігрував до Парижу. З березня 1919-го жив та працював у Сполучених Штатах Америки, де створив власну фірму, яка розробила понад 50 типів літаків та гелікоптерів.

У США його називають "Батьком гелікоптерів", які почали активно вироблятись та використовуватись з 1946-го року. Вони використовувались як для цивільних, так і для військових цілей.

Гелікоптери Ігоря Сікорського вперше подолали Атлантичний та Тихий океани. Його гвинтокрилі машини блискуче показали себе під час Корейської війни 1950-1953 рр., після якої гелікоптери були прийняті на озброєння усіма розвинутими арміями світу.

З часів Першої світової війни будинок родини Сікорських використовувався військовим відомством, яке орендувало у ньому квартири для генералів та офіцерів.

Зокрема, у 1918 році у цьому будинку мешкали генерали та офіцери Головного штабу Української Держави гетьмана П.П. Скоропадського, який розміщувався поруч на Ярославовому Валі.

В 1970-х роках в домі мешкав легендарний кібернетик Віктор Глушков. Пізніше будинок використовувався радянським оборонним відомством, в останні часи — як готель.

Національний військово-історичний музей України, як структурний підрозділ Міністерства оборони України головним своїм завданням вважає збереження даної пам’ятки історії та, безумовно, створення музею повітроплавання та авіації.

У розпорядженні музею є колекція речей, які належали авіаторам та повітроплавцям часів Ігоря Сікорського, велика кількість оригінальних та унікальних фотографій, присвячених становленню та розвитку авіації в Києві, а також форма одягу, особисті речі та фото українців — військовослужбовців збройних сил США, які брали участь у Корейській та В’єтнамській війні та літали на перших моделях гелікоптерів.

Ці експонати можуть стати основою колекції нового музею, присвяченого життю та діяльності Ігоря Сікорського, зазначили в Міноборони.

Всім небайдужим та готовим взяти участь в обговоренні питань подальшого майбутнього історичної пам’ятки державного значення просимо надсилати свої бачення та пропозиції до Національного військово-історичного музею України (м. Київ, вул. Грушевського, 30/1).

Телефон: 284-62-12; електронна пошта: mil_muz@ukr.net.

У жовтні 2015 року повідомлялося, що будинок легендарного авіабудівника продовжує руйнуватися.

Створити музей у будинку на Ярославовім Валу, 15-б обіцяють уже близько 20 років, але все ніяк не зроблять, зазначав у коментарі до своєї відеоекскурсії закинутими пам'ятками міста (2011 рік) києвознавець Михайло Кальницький.

У 2012 році висловлювалися пропозиції назвати аеропорт "Бориспіль" на честь Сікорського.

У 2013 році вкотре повідомлялося про плани створити в будинку на Ярославовім Валу, 15-б музей Ігоря Сікорського. Відповідний проект розробили спеціалісти Національного заповідника "Софія Київська".

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".