В Архангельську хочуть встановити Сталіна поруч із жертвами репресій

В Архангельську (РФ) місцева влада планує встановити пам'ятник радянському диктатору і комуністичному вождю Йосипу Сталіну в Ломоносовському міському парку, де розташований пам'ятник жертвам політичних репресій "Соловецький камінь".

За спорудження пам'ятника висловився мер міста Іґорь Ґодзіш, повідомляє rufabula.

"Якщо городяни вважають, що такий пам'ятник потрібен, то не можна все звести до погруддя вождя, - зазначив мер. - Монумент потрібно обговорювати з громадськістю, з залученням художників, скульпторів та архітекторів".

Раніше ініціативна група заявила про намір встановити в Архангельську пам'ятник Сталіну. Пізніше архангелогородці стали збирати підписи проти зведення меморіалу.

"Градоначальник підтримує ідею встановлення пам'ятника," - повідомило джерело в міській мерії.

"Німці поставили пам'ятник Гітлеру в Дахау. Ой, переплутав. Мер Архангельська схвалив встановлення пам'ятника Сталіну в парку жертвам репресій," - прокоментував новину один із читачів.

Нагадаємо, у грудні 2015 року в Пензі (Росія) відкрили "Сталінський культурний центр", який займеться "вивченням і модернізацією досвіду побудови соціалізму" в СРСР.

У червні 2014 року міністерство культури РФ визнало програму "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій", підготовка якої ведеться з 2011 року, недоцільною.

Тоді ж російські чиновники розпочали ліквідацію Меморіального музею історії політичних репресій "Перм-36", який є одним із найвідоміших пам'ятних місць жертв ГУЛАГу. Саме в цьому таборі катувався і помер Василь Стус (1985), звідти ж пішли на смерть ще троє політв'язнів-членів Української Гельсінської групи - Олекса Тихий (1984), Юрій Литвин (1984), Валерій Марченко (1984).

У червні 2013 року повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника з історії для російських шкіл уникають говорити про політичні репресії в СРСР. Постаті радянських лідерів планувалося розглядати в контексті тих реформ, які вони здійснили.

У 2012 в РФ почали розміщувати портрет і похвальну довідку про Сталіна на обкладинках учнівських зошитів.

Згідно з соціологічним опитуванням 2012 року, росіяни поступово забувають про сталінські репресії.

Інші матеріали за темами СТАЛІНМОНУМЕНТИРОСІЯ

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.