В Архангельську хочуть встановити Сталіна поруч із жертвами репресій

В Архангельську (РФ) місцева влада планує встановити пам'ятник радянському диктатору і комуністичному вождю Йосипу Сталіну в Ломоносовському міському парку, де розташований пам'ятник жертвам політичних репресій "Соловецький камінь".

За спорудження пам'ятника висловився мер міста Іґорь Ґодзіш, повідомляє rufabula.

"Якщо городяни вважають, що такий пам'ятник потрібен, то не можна все звести до погруддя вождя, - зазначив мер. - Монумент потрібно обговорювати з громадськістю, з залученням художників, скульпторів та архітекторів".

Раніше ініціативна група заявила про намір встановити в Архангельську пам'ятник Сталіну. Пізніше архангелогородці стали збирати підписи проти зведення меморіалу.

"Градоначальник підтримує ідею встановлення пам'ятника," - повідомило джерело в міській мерії.

"Німці поставили пам'ятник Гітлеру в Дахау. Ой, переплутав. Мер Архангельська схвалив встановлення пам'ятника Сталіну в парку жертвам репресій," - прокоментував новину один із читачів.

Нагадаємо, у грудні 2015 року в Пензі (Росія) відкрили "Сталінський культурний центр", який займеться "вивченням і модернізацією досвіду побудови соціалізму" в СРСР.

У червні 2014 року міністерство культури РФ визнало програму "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій", підготовка якої ведеться з 2011 року, недоцільною.

Тоді ж російські чиновники розпочали ліквідацію Меморіального музею історії політичних репресій "Перм-36", який є одним із найвідоміших пам'ятних місць жертв ГУЛАГу. Саме в цьому таборі катувався і помер Василь Стус (1985), звідти ж пішли на смерть ще троє політв'язнів-членів Української Гельсінської групи - Олекса Тихий (1984), Юрій Литвин (1984), Валерій Марченко (1984).

У червні 2013 року повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника з історії для російських шкіл уникають говорити про політичні репресії в СРСР. Постаті радянських лідерів планувалося розглядати в контексті тих реформ, які вони здійснили.

У 2012 в РФ почали розміщувати портрет і похвальну довідку про Сталіна на обкладинках учнівських зошитів.

Згідно з соціологічним опитуванням 2012 року, росіяни поступово забувають про сталінські репресії.

Інші матеріали за темами СТАЛІНМОНУМЕНТИРОСІЯ

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.