Спецпроект

Польща стверджує, що демонтаж пам'ятника в Грушовичах був законним

У Міністерстві культури та національної спадщини Польщі заявили, що пам'ятник на могилі повстанців УПА на цвинтарі в с. Грушовичах був встановлений із порушенням чинного польського законодавства

Про це пише "Польське радіо".

"Демонтаж незаконно встановленого у 1994 році пам’ятника УПА на муніципальному кладовищі у Грушовичах неподалік Перемишля є законним", – повідомили в Міністерстві культури та національної спадщини Польщі.

У відомстві відзначили, що "пам’ятник зведений із порушенням чинного у Польщі законодавства, без отримання відповідних дозволів від місцевої влади".

"Демонтаж незаконно встановленого пам’ятника відбувся відповідно до чинного законодавства. Рішення війта (гміни Стубно – ред.) прийнято згідно із законом від 8 березня 1990 року про самоврядування гмін. Таким чином, ця акція була проведена у відповідності до закону, хоча для деяких представників української сторони цей факт, можливо, важко прийняти, особливо напередодні відзначення річниці операції „Вісла"", – написало у повідомленні Міністерство культури Польщі.

У відомстві додали, що "проти пам’ятника у тій формі виступала Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва, з якою також встановлення пам’ятника не консультувалося".

"Українській стороні – Державній міжвідомчій комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті міністрів України – неодноразово були направлені листи про заходи з метою врегулювання правового статусу згаданого пам’ятника, що був одним із багатьох подібних незаконно встановлених на терені Польщі пам’ятників прославляння членів УПА, які мають символічне значення і не пов’язані з місцем поховання", – наголошено у повідомленні.

"Листи із подібним змістом направляло від минулого року також українській стороні Бюро увічнення боротьби та мучеництва Інституту національної пам’яті Польщі. Однак також ці дії не дали очікуваного результату", – додали у повідомленні.

Міністерство культури зазначило, що демонтаж пам’ятника  був здійснений відповідно до прийнятих війтом гміни Стубно Янушем Слабіцьким кроків, спрямованих на демонтаж пам’ятника, через його "неврегульований правовий статус та обґрунтовані протиріччя, які викликало як послання, так і елементи оздоблення пам’ятника".

Відомство також відзначило: "Польська сторона вважає, що кожен убитий або полеглий в результаті воєн та політичних репресій на території Польщі (як і України) має право на гідне увічнення та спочинок. Міністерство відкрите до діалогу з українською стороною у питаннях увічнення та організації гідного поховання населення української національності, могили якого розташовані на терені Польщі, за умови, що вирішення спірних питань відбудеться у дусі порозуміння та діалогу, відповідно до чинного у Польщі законодавства та згідно із положеннями Угоди між урядами Польщі та України про охорону місць пам’яті і спочинку жертв війни та політичних репресій, підписаної у Варшаві 21 березня 1994 року".

Водночас Міністерство культури Польщі наполягло, що з польської сторони "не буде дозволу на функціонування у громадському просторі встановлених з порушенням чинного на терені Польщі законодавства пам’ятників „слави Української повстанської армії", метою яких є прославляння збройного формування, відповідального за злочини, вчинені проти тисяч, здебільшого беззахисних, польських громадян".

Нагадаємо, 26 квітня на цвинтарі в с. Грушовичах під Перемишлем, де поховані повстанці УПА, польські націоналісти за згоди місцевої влади демонтували пам'ятник і Державний герб України на ньому. Міністерство закордонних справ України висловило своє обурення акцією, яку воно назвало провокацією.

Український інститут національної пам'яті оприлюднив дані про 105 польських меморіалів в Україні, встановлення яких не відповідає чинному законодавству держави. Відомство ініціюватиме призупинення надання дозволів на пошуки та впорядкування польських місць пам'яті в Україні.

Читайте також:

Польські націоналісти знищили пам'ятник воякам УПА та здійснили наругу над гербом України

МЗС України обурене провокацією в Грушовицях

Інститут нацпам'яті опублікував заяву з приводу руйнування українських могил у Польщі

Сплюндрований пам'ятник у Верхраті відчистили

Польські активісти: Відозва з Верхрати

НЕВІДОМІ ПІДІРВАЛИ МЕМОРІАЛ У ГУТІ ПЕНЯЦЬКІЙ. ФОТО, ВІДЕО

Вандалізм у Гуті Пеняцькій. Реакція в Україні та Польщі

Вандали пошкодили Меморіал жертвам комунізму у Биківні. ФОТО

Інцидент у Биківні. Реакція органів влади та дипломатів

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».