У Києві встановили ще один пам’ятник королеві Франції Анні Київській – копію французького

У Києві біля станції метро "Арсенальна" відкрили копію пам’ятника королеві Франції Анні Київській.

Про це повідомляє у Фейсбуці Український інформаційний простір, посилаючись на "Вечірній Київ", передає ZIK.

Оригінал монумента заввишки 2,5 метри з 2005 року стоїть у французькому місті Санліс.

Копія пам’ятника королеві Франції Анні Київській у Києві біля станції метро "Арсенальн"». Фото: "Фейбук"-сторінка "Український інформаційний простір"

"Пам’ятник Анні є для мене особливим, адже має своєрідну енергетику. Цю постать можна вважати оберегом не лише Києва, але й усієї країни крізь віки. Мало хто знає, але саме завдяки зверненню французької громади зберегти Софію Київську – собор, який побудував батько Анни Ярослав Мудрий – радянська влада відмовилась від знесення цієї споруди у 1930-х роках", – сказав скульптор Микола Зноба.

За словами митця, прообразом доньки Ярослава Мудрого послужили кілька натурниць, а її сукня – це приблизний варіант одягу ХI століття. Скульптурою Анни Київської можна помилуватися на вулиці Івана Мазепи біля станції метро "Арсенальна". 

Як повідомлялося, 10 листопада 2016 року пам’ятник королеві Франції Анні Ярославні, доньці київського князя Ярослава Мудрого, відкрили в сквері, що на Львівській площі в Києві.

----------

Читайте також:

Не тільки Анна! Чому Україна мусить поставити питання про всю старокиївську спадщину

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.