Польща у широкому шпагаті. Закон про IPN розділив поляків

Карати штрафами чи ув'язненням можна. Але президентові ліпше його в дію не вводити. Парадоксальні висновки опублікувало поважне польське видання.

У Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті - повідомляє Rzeczpospolita.

Президент Польщі Анджей Дуда може зіткнутися з одним із найважчих рішень у своїй кар'єрі.

Ключові політики правлячого табору, включаючи президента PiS – Ярослава Качинського, очікують, що він швидко підпише суперечливу поправку до Закону про Інститут національної пам'яті, що передбачає покарання за слова про причетність поляків до військових злочинів Третього Рейху.

Ці поправки критикує не тільки українська і ізраїльська влада, а й США.

Президент, як визнають його радники, ще не прийняв рішення. Але, у випадку, якби він наклав вето на закон, або направив його до Конституційного трибуналу, це було б несподіванкою.

Згідно з опитуванням проведеним IBRiS на замовлення Rzeczpospolita – хоча й більшість поляків підтримують зміни, вони також виступають за ветування закону через іноземну критику, яка показує, наскільки велика дилема стоїть зараз перед президентом Дудою.

Введення поправки в силу, незважаючи на критику, хоче 36 % опитаних поляків. Водночас, 39 % респондентів, стверджують, що закон повинен бути ветований через критику з-за кордону.

Інфографіка 1 (зліва).
Як Ви оцінюєте впровадження адміністративної відповідальності чи ув'язнення за приписування Польщі та польському народу відповідальності за військові злочини під час Другої світової війни?
40% - добре, 32% - погано, 17% - не визначився, 11% - не чув про це.

Інфографіка 2 (справа).
Що Польща повинна зробити в контексті впровадження адміністративної відповідальності чи ув'язнення за приписування Польщі та польському народу відповідальності за військові злочини під час Другої світової війни?
36% - запровадити зміни незважаючи на критику, 39% - не запроваджувати зміни через критику, 14% - не визначився, 11% - не чув про це.

Підтримка поправки про "фальсифікацію історії" дещо інша. Її зміст позитивно оцінює 40 % виборців. Протилежна точка зору – 32 % опитаних.

Тобто кількість прихильників введення покарань за констатацію співучасті поляків у злочинах Третього Рейху є майже однаковою із кількістю тих, хто вважає, що вводити в дію цей закон не треба - 40% та 39% відповідно. 

Президент Дуда отримав закон в п'ятницю 2 лютого, відповідно він має 21 день, щоб прийняти рішення. У середу 7 лютого він вирушає в закордонний візит до Південної Кореї, де починаються зимові Олімпійські ігри. І тиск на президента, з його політичного табору, в найближчі дні буде тільки зростати.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІНП можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"