Спецпроект

Помер "бухгалтер" концтабору Аушвіц

Колишній унтер-шарфюрер СС Оскар Гренінг, якого називають "бухгалтером Аушвіца", помер 9 березня в віці 96 років.

Він працював бухгалтером в концтаборі Аушвіц на теренах окупованої нацистами Польщі, повідомляє The Guardian.

До його обов’язків входило сортування й підрахунок грошей, відібраних у живих в’язнів та загиблих, і відправка їх до вищого керівництва в Берлін. Кілька разів Гренінг брав участь в реєстрації новоприбулих в’язнів.

Фото: Axel Heimken/EPA

У липні 2015 році Гренінга визнали винним у співучасті у вбивствах 300 тис. осіб у таборі й засудили до чотирьох років в’язниці.

Конституційний суд Німеччини в кінці грудня ухвалив, що він повинен відбути покарання до кінця, попри те, що оборонці заявляли, ніби ув’язнення в такому поважному віці порушує Гренінгове "право на життя".

Судовий лікар визнав, що той здатен відбувати покарання за умови, що йому надаватимуть відповідну медичну допомогу й догляд.

Оскар Гренінг під час служби в СС. Фото: Museum Auschwitz-Birkenau/AP

Проте Гренінг так і не потрапив за ґрати. На момент його смерті формальне "прохання про помилування" від січня 2018 року залишалося без відповіді.

На суді Гренінг визнав "моральну провину", але сказав, що визначення юридичної провини залишає на розгляд суду. Він зізнався, що йому "дуже шкода" за свої вчинки.

"Ніхто не повинен був мати причетність до Аушвіца. Я це знаю. Я щиро жалкую, що не дійшов до цього усвідомлення раніше та більш послідовно", — сказав Гренінг.

Протягом 1940—1945 років у концтаборі Аушвіц загинув 1 мільйон євреїв. Проте з-поміж 6500 есесівців, що вижили у Другій світовій війні, кримінальну відповідальність понесло менше 50.

Нагадаємо, у 2016 році Федеральний суд Німеччини відхилив апеляцію Оскара Гренінга.

Дивіться також:

Звільнення Аушвіца: український рахунок

Легендарна втеча з Аушвіцa. Історія Євгена Бендери

Подорож в Аушвіц. Екскурсія збереженим табором смерті. ФОТО

Перші хвилини звільнення концтабору Аушвіц

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.