Медведчука не можна називати агентом КДБ. Так ухвалив суд

Солом'янський районний суд Києва ухвалив рішення зобов'язати видання "Україна молода" спростувати твердження, що політик Віктор Медведчук був агентом КДБ, яке газета опубілкувала на своїх сторінках.

Кум російського президента і один з лідерів партії "Опозиційна платформа – За життя" Віктор Медведчук виграв суд у видання "Україна молода". Про це повідомляє "Главком" із посиланням на рішення Солом`янського районного суду Києва від 24 червня.

Позов на газету політик подав у кінці 2018 року через публікацію "Хрестовий похід Кремля: Як Московія привласнила православ’я Київської Русі та чому не хоче його втрачати»".

Автор статті Григорій Омельченко, генерал-лейтенант СБУ і Герой України, вжив у тексті формулювання "Віктор Медведчук (агент КДБ під псевдонімом «Соколовський»)". Позивач заявив, що це недостовірна інформація, яка має бути спростована.

Віктор Медведчук
Віктор Медведчук
Главком

На думку Медведчука, оскільки тоталітарний режим та діяльність органів державної безпеки СРСР були законом визнані злочинними, висловлювання про його нібито співробітництво з КДБ в сучасній Україні сприймається негативно та свідчить про нібито здійснення ним морально та законодавчо засуджуваної діяльності.

Доказами в суді були два листи Галузевого державного архіву Служби безпеки України від 12 лютого і 28 березня 2019 року, отримані представником позивача. У них стверджувалося, що будь-яких документів про співпрацю Віктора Медведчука з органами державної безпеки СРСР та УРСР не виявлено.

Оскільки відповідачі (Омельченко і "Україна молода") не довели, що поширена інформація є достовірною, суд дійшов висновку, що вони поширили неправдиву інформацію про Медведчука. Цю інформацію, на думку суду, автор мав змогу перевірити, тому що це не оціночне судження, а стверджування об`єктивних чітко висловлених фактів.

На цій підставі позов  Віктора Медведчука до видання "Україна Молода" і Григорія Омельченка  про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації було задоволено. Суд зобов’язав ЗМІ протягом семи днів з дня набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію.

Наразі рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення.

Нагадаємо, Радіо Свобода виявило в ГДА СБУ матеріали, які свідчать, що, починаючи з 1978 року і аж до розпаду СРСР, ім’я Віктора Медведчука неодноразово згадувалося в оперативному листуванні кадебістів. Деякі з епізодів цього листування дають підстави припускати, що такий інтерес КДБ до цієї персони міг бути невипадковим.

Слід зауважити, що це вже не вперше кум Путіна судиться через публікації про нього.

Так, у 2013 році Медведчук подав до суду на письменницю Оксану Забужко через інтерв’ю, у якому авторка звинуватила його у причетності до провокацій проти учасників Євромайдану в Києві 30 листопада та 1 грудня.

Політик також судився із спікером парламенту Андрієм Парубієм. Причиною стало висловлювання тоді секретаря РНБО Парубія про причетність Медведчука до російського вторгнення. Після цього Медведчук подав в Печерський суд за образу "честі і гідності".

У грудні 2018 року кум президента РФ Путіна подав позов на народного депутата Ганну Гопко за образу "честі та гідності" через те, що Гопко назвала Медведчука "катом Василя Стуса".

Як повідомлялося, скандал за участі Віктора Медведчука розгорівся навколо фільму "Заборонений" (робоча назва – "Стус") протягом зйомок .

10 серпня 2018 року стало відомо, що в кінофільмі "Стус" не буде сцени суду над поетом Василем Стусом, де адвокатом дисидента був Віктор Медведчук.

Ця звістка збурила велику дискусію в соціальних мережах та ЗМІ. Член Ради Реанімаційного пакету реформ Віктор Таран навіть запропонував флешмоб із хештегом #фільмПроСтусаБезЦензури.

Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман доручив  очільникам Мінкульту та Держкіно "зробити все можливе", щоб історія Василя Стуса була подана "чесно, повністю і без перекручувань".

Урешті-решт, знімальна група повідомила, що планує дозняти епізод суду, в якому фігуруватиме й адвокат Віктор Медведчук, 

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.

Лем. Життя не з цієї землі

«Лем. Життя не з цієї землі» — це не лише біографія Станіслава Лема, а й драматична й чесна розповідь про складну історію Центрально-Східної Європи, у якій одне з чільних місць посідає Львів першої половини ХХ століття.

Дослідження демографічних втрат унаслідок Голодомору як злочин?

В історії України було немало трагічних подій, але саме Голодомор 1932—1933 рр. залишається предметом гарячих дискусій та обговорень. І стосується це не стільки сутнісної характеристики Голодомору як геноциду Українського народу, що вже визнано в Україні на законодавчому рівні, скільки полеміки стосовно кількості втрат унаслідок Голодомору і намагання окремих істориків та юристів нав’язати саме число втрат у 7—10, а тепер вже 10—12 мільйонів як незаперечну істину, що не підлягає обговоренню.

Митці і КҐБ: скелети у шафі художника Миколи Глущенка

Попри «білий» бекграунд та декаду богемного життя в Парижі, Художнику вдалося побудувати успішну кар’єру у Радянському Союзі. Його не репресували після повернення з-за кордону у тридцятих, як-то часто відбувалося з іншими поверненцями. Натомість Глущенка часто відправляли в закордонні відрядження, він вільно зустрічався з іноземцями, які приїжджали до країни Рад, супроводжував дипломатичні візити, спокійно надсилав листи за межі СРСР та отримував посилки з іноземними книгами.