Стало відомо, коли апеляційний суд почне розгляд справи про проспект Жукова в Харкові

Другий апеляційний адміністративний суд визначився з датою початку розгляду справи про перейменування харківського проспекту Жукова на проспект Григоренка.

Про це пише "Суспільне" з посиланнням на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня.

Перше засідання відбудеться 8 листопада.

 
Фото суспільне

Повернути проспекту Петра Григоренка ім'я Маршала Жукова вирішили на сесії міської ради у червні. Тоді низка політичних партій та громадських організацій направили позов до суду з вимогою скасувати та визнати протиправним рішення міськради. Цей позов задовольнили.

Мерія направила апеляційну скаргу з вимогою скасувати рішення окружного адміністративного суду про визнання протиправним перейменування проспекту. За цією справою наприкінці жовтня відкрили провадження. 

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.