У 2019 Лувр відвідали 9,6 мільйона осіб

У 2019 Лувр залишився найбільш відвідуваним музеєм у світі, але не побив власний рекорд 2018 року, коли головний паризький музей відвідали 10,2 млн осіб. Цифри 2019 року – 9,6 млн відвідувачів – стали третім кращим результатом за всю історію музею.

Про це повідомляє Міжнародне французьке радіо.

 
ФОТО: REUTERS/Regis Duvignau

Як заявив директор Лувра Жан-Люк Мартінез в інтерв'ю агентству AFP, страйк паризького транспорту в грудні майже не позначився на кількості відвідувань музею - число відвідувачів залишилося на тому ж рівні, що і в грудні 2018 року.

За словами Мартінеза зниження числа відвідувачів на 600 тисяч осіб пояснюється ремонтними роботами в "Залі держав" у Луврі, що почалися в середині липня. Через роботи "Джоконду" Леонардо да Вінчі перенесли в інший зал, а в окремих частинах музею почалися скупчення людей, і вперше в історії музею довелося відмовляти відвідувачам.

"Влітку 2019 роки ми прийняли на 20% менше людей, ніж влітку 2018 року. Це було добровільне рішення. Ми спробували обмежити потік, щоб кількість відвідувачів не перевалювала за мільйон на місяць, як це було в 2018 році ", - розповів Жан-Люк Мартінез.

Він порадив відвідувачам заздалегідь бронювати квитки в інтернеті. "Ми не можемо зробити бронювання квитків обов'язковим", - зазначив директор Лувра.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.