УІНП виступив із підтримкою засудженому історику Юрію Дмитрієву

Російський суд засудив керівника карельського відділення правозахисної організації "Меморіал" та відомого історика-краєзнавця Юрія Дмитрієва до трьох з половиною років ув'язнення.

Український інститут національної пам'яті підтримує Юрія Дмитрієва, вважає неприпустимим неправосудне й політично мотивоване переслідування та закликає пам'ятати, що саме завдяки його титанічній праці стали відомі місця поховання представників багатьох народів, серед іншого й українців, зокрема митців Леся Курбаса, Миколи Куліша, Миколи Зерова, Марка Вороного, Валер'яна Підмогильного, професорів-істориків Олександра Бадан-Яворенка, Сергія Грушевського, Володимира Чехівського, письменника та міністра освіти УНР Антіна Крушельницького, йдеться у повідомленні Інституту.

 
Авторка портрету: Софія Міроєдова

Фахівці наголошують, що справжньою причиною переслідування історика та правозахисника можуть бути його викривальні дослідження сталінських репресій та збереження історичної пам'яті про злочини радянського тоталітаризму.

Він багато років шукав розстрільні поховання та знайшов інформацію про тисячі убитих людей. На цьому тлі є чимало підстав підозрювати сучасну російську владу у намаганні дискредитувати дослідника, сфальшувати історію Сандармоху та представити похованих там жертв розстрілів НКВД жертвами Другої світової війни.

Відомі правозахисні організації як Human Right Watch та товариство Міжнародний Меморіал вже висловили свої оцінки суду над Дмитрієвим та сумніви щодо правосудності вироку.

"Ваша честь, я вважаю, що ось ця справа, яку ми вже довго-довго, три з половиною роки, розбираємо і розглядаємо — вона спеціально створена для того, щоб зганьбити і моє чесне ім'я, і водночас кинути тінь на ті могили і цвинтарі жертв сталінських репресій, які мені вдалося відкрити і до яких зараз сходяться люди", — заявив у своєму останньому слові на суді сам Юрій Дмитрієв.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.