Спецпроект

На колишньому кладовищі в районі Бабиного Яру почалося будівництво

31 серпня на території, що примикає до Меморіального заповідника Бабин Яр, на місці колишнього недобудованого спорткомплексу був відгороджений будівельний майданчик овальної форми, розміром приблизно 80х60 метрів.

Про це повідомляє Ваад України.

Будівельний майданчик станом на 6 вересня
Будівельний майданчик станом на 6 вересня
фото: йосиф зісельс

Прораб, що керує будівельним процесом, пояснив співпрезиденту Ваада України Йосипу Зісельсу, що на огородженій території до 29 вересня 2020 року має бути зведений подіум для тимчасової експозиції.

Конструкція подіуму складається з 10 пустотілих металевих колон, без даху. Висота колон – 6 метрів, діаметр 0,8 метра. Глибина фундаменту, зі слів виконроба, не більше 10 см, так як глибше копати не можна, тому що це кладовище. Подіум будується терміном на 2 роки, потім на його місці буде побудований музей.

Редакція сайту Ваада звернулася до історика, відповідального секретаря Громадської комітету "Бабин Яр" Віталія Нахманович за коментарем.

"Я можу сказати тільки одне: і тим, хто проводить ці роботи, і тим, хто давав на них дозвіл, і, головне, тим, хто ставить їм завдання – для них всіх абсолютно очевидно, що будівництво відбувається на кладовищі.

У всіх своїх заявах всі ці Фрідмани, Щаранський, Блайх та інші кричали: "Ми на кладовищі нічого не робимо, у нас є документи, і наш майданчик не на кладовищі".

Але жоден з них, або їхніх підлеглих жодного разу не показав документи, в яких було б зазначено, що місце будівництва не є територією цвинтарю, хоча такі документи у них неодноразово запитували.

На всі запити завжди отримували одну і ту ж відповідь: "У нас є висновок"…

В результаті виявилося, що самі знають, що будують на кладовищі. Прораб, який робить цю роботу, теж пояснює: "Ми тільки на десять сантиметрів копаємо, це ж кладовище". І зараз вони ставлять ці конструкції як би не на землі, а "в повітрі", "над кладовищем". Але і цього робити не можна, тому що конструкції все одно спираються своїми фундаментами на землю цвинтаря.

А через два роки на цьому ж місці мають побудувати музей. Його теж будуватимуть "над кладовищем"?

Сьогодні ми можемо зробити остаточні і дуже важливі, на мій погляд, висновки:

Всій команді Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" - і засновникам, і членам Наглядової ради, і менеджменту – завжди було відомо, що об'єкт буде розташовуватися на території кладовища.

За єврейською, та й за будь- якою іншою традицієї будівництво на кладовищах заборонено.

Творцям меморіалу глибоко наплювати на цю заборону.

Будівництво триватиме незважаючи ні на що.

Якщо ми всі разом його не зупинимо!" - наголосив Віталій Нахманович.


Читайте також: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну