Штати депортували до Німеччини 95-річного ексохоронця нацистського табору

Зі США до Німеччини було депортовано 95-річного колишнього охоронця нацистського табору Фрідріха Карла Бергера.

Про це пише NBC News із посиланням на заяву Мін'юсту США.

 

Зазначається, що дозвіл на депортацію американський суд видав ще у лютому минулого року. Суддя постановив, що Бергер сприяв "підтримуваному нацистами переслідуванню" під час роботи охоронцем концентраційного табору Ноєнгамме.

"Під час слідства Бергер визнав що охороняв в'язнів, не допускаючи їх втечі, не просив про переведення із концентраційного табору та досі отримував пенсію від Німеччини за службу під час війни", - йдеться у матеріалі.

За словами в.о. Генерального прокурора США Монті Вілкінсона, Бергера було депортовано, оскільки США "не є безпечною гаванню для тих, хто брав участь у злочинах нацистів".

Водночас сам Бергер в інтерв'ю The Washington Post минулого року заявив, що до служби у концентраційному таборі у віці 19 років його примусили. За його словами, відтоді він успішно збудував життя у США. "Після 75 років це сміховинно. Я не можу повірити. Не розумію, як подібне могло трапитися у такій країні. Ви примушуєте мене покинути дім", - розповів він.



Ноєнгамме — найбільший концентраційний табір на північному заході Німеччини в однойменному районі Гамбурга, що функціонував з 1938 до 1945 року. Табір вирізнявся всім, що в ньому не було масових убивств в'язнів. То була скоріше трудова колонія, ніж засіб масового знищення, як Аушвіц чи Бухенвальд.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.