Бандурист – "‎терорист"‎: документи зі справи репресованого музиканта Гната Хоткевича доступні онлайн

Дослідники опублікували в мережі документи зі справи розстріляного митця Гната Хоткевича. Його засудили у 1938 році за сфабрикованим звинуваченням

Колекцію з 55-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті  Електронного архіву Українського визвольного руху. 

 

Днями Центр також показав короткий анімаційний ролик на основі документів з архівної справи Гната Хоткевича.

До збірки на сайті Е-архіву увійшли: 

·         анкета заарештованого Гната Хоткевича;

·         ордер і протоколи обшуку;

·         список осіб, згаданих у свідченнях Гната Хоткевича;

·         протоколи допитів та очної ставки;

·         виписка з протоколу засідання особливої трійки УНКВД по Харківській області про засудження митця до розстрілу;

·         обвинувальний висновок;

·         виписка з акта про розстріл;

·         звернення дружини Платоніди Хоткевич до Микити Хрущова;

·         прохання надати довідку про наявність компрометуючого матеріалу на дружину та дітей Хоткевича;

·         документи про реабілітацію митця, тощо. 

21 лютого 1938 року органи НКВД заарештували Гната Хоткевича за підозрою в участі в "антирадянській українській націоналістичній терористичній організації". Також митця звинуватили у роботі на користь німецької розвідки. 

На допитах Гнат Хоткевич безпідставно визнав себе винним у шпигунстві на користь Німеччини та в участі в "українській націоналістичній повстанській організації". 

За даними протоколу допиту, до націоналістичних поглядів він прийшов після еміграції в Галичину 1906 року та після знайомства з Ольгою Кобилянською, Михайлом Грушевським, Кирилом Студинським, Філаретом Колессою, Михайлом Рудницьким, Олександром Барвінським та іншими діячами. Під їхнім впливом 1913 року повернувся в Росію нібито "переконаним націоналістом". Гнат Хоткевич "визнав", що скрізь, де він працював, займався націоналістичною і шпигунською діяльністю.

Під тиском слідчих музикант вказав, що завербував для шпигунської діяльності ряд діячів, які надавали цінні відомості економічного, технічного, військового й ідеологічного характеру. Усі зібрані шпигунські матеріали Хоткевич начебто передавав для німецької розвідки через вчителя німецької мови Генріха Йогансона.

29 вересня 1938 року "особлива трійка" засудила Гната Хоткевича до розстрілу з конфіскацією майна. 8 жовтня 1938 року Гната Хоткевича стратили в підвалі Харківської внутрішньої тюрми НКВД.

У січні 1954 року вдова Платоніда Хоткевич звернулася до тодішнього Голови ЦК КПСС Микити Хрущова із проханням взяти під партійний контроль справу Гната Хоткевича, зобов'язати органи прокуратури переглянути справу і зняти з нього несправедливі обвинувачення. Також Платоніда скаржилася Хрущову, що їй не надають інформацію про місце перебування її чоловіка і чи він живий. Однак її заяву не задовольнили: Гнат Хоткевич надалі вважався засудженим правомірно. 

У 1956 році військовий прокурор Київського військового округу вніс протест у справі Хоткевича. 11 травня 1956 року Військовий трибунал Київського військового округу задовольнив протест прокурора, Гната Хоткевича було реабілітовано.

У 1992 році копії справи Гната Хоткевича передали його доньці Галині.

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін