Спецпроект

Подружжя Ребетів повертається в Україну

Один із лідерів ОУН Лев Ребет був вбитий у Мюнхені агентом КГБ Сташинським у 1957 році. Через понад півстоліття його рештки повертаються на рідну землю.

Цієї суботи, 30 жовтня, один із провідників ОУН Лев Ребет та його дружина Дарія будуть перепоховані на центральному львівському цвинтарі - Личаківському, - поруч із президентом Західно-Української Народної Республіки Євгеном Петрушевичем, засновником «Пласту» Олександром Тисовським та легендарним військовим міністром ЗУНР, полковником УГА Дмитром Вітовським, організатором Листопадового чину 1918 року.

Організацією перепоховання займався орг­комітет, створений у Львівській міській раді, очолюваний заступником мера Василем Косівим - про це повідомляє "Україна молода".

Членом ОУН та УВО (української військової організації, заснованої Євгеном Коновальцем) Лев Ребет став 1929 року і в передвоєнний період був активістом її розбудови та близьким соратником Степана Бандери.

Після проголошення 30 червня 1941 року Акта про відновлення незалежності України став заступником фактичного голови її уряду Ярослава Стецька, а після арешту того нацистами - перебрав обов'язки голови.

У вересні 1941-го Ребета заарештували гестапівці й допровадили до краківської тюрми, а згодом і до концтабору «Аушвіц» (у місті Освенцім).

Після звільнення з концтабору українського націоналіста єврейського походження обрали головним суддею Закордонних частин ОУН.

Через ідеологічні та політичні розходження Ребет відійшов від Бандери, присвятивши себе науковій та публіцистичній роботі. У 1949 році захистив докторську дисертацію на тему «Держава і нація», а в 1954-му став професором Українського вільного університету у Мюнхені.

Паралельно намагався перебудувати засади українського національного руху, відкинувши радикальні гасла на кшталт «Україна для українців».

Унаслідок численних партійних конфліктів Лев Ребет разом зі своїм соратником і однодумцем Зеновієм Матлою створили нові керівні органи Закордонних частин ОУН. З огляду на наявність двох провідників прихильників цього крила ОУН - так званого ОУН(з) - назвали «двійкарями» .

12 жовтня 1957-го в Мюнхені Лева Ребета вбив той самий агент КДБ, який через два роки вб'є і Степана Бандеру - галичанин Богдан Сташинський . Поховали очільника «двійкарів» на Мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.