Спецпроект

Митці-провокатори освятили в Києво-Печерській лаврі ікону Сталіна

31 жовтня українські та російські художники з арт-групи А.К.Т. і "Крадений хліб" пройшлися ходою по території Києво-Печерської лаври. Чому саме 31-го? Бо в цей день у 1961 році тіло колишнього вождя винесли з мавзолею.

31 жовтня українські та російські художники з арт-групи А.К.Т. і "Крадений хліб" пройшлися ходою по території Києво-Печерської лаври. У руках тримали ікону із зображенням Сталіна, узяли участь у богослужінні.

Мистецька акція була протестом проти зрощення державного апарату з церквою.

- Ми думали, у храмі нас під різними приводами не допустять до освячення ікони. Утім ми швидко знайшли спільну мову та порозуміння із присутніми. І нас таки пропустили до свічок і лампадок, - говорить російський художник Алекс Часовський.

"Зараз серед релігійних фанатиків у ходу ікони Сталіна та Гітлера. А зображення кривавого царя Миколи ІІ взагалі широко використовують", - додає Часовський.

Публіка практично не помічала екзотичної ікони або ж приймала її як належне, свідчать учасники акції. Туристи дивувалися, деякі просили сфотографуватися.

Відстоявши недільне богослужіння, художники поставили свічку за упокій душі прем'єра Росії Володимира Путіна.

- Багато хто із православної публіки приєдналися до нас. Співали псалми і запалювали свічки за упокій наших ворогів.

Ікону Сталіна залишили у ванній для перемішування бетону при виході з лаври.

— Під кінець навколо нас почали скупчуватися якісь люди, схожі на працівників служби безпеки. Але побити нас так і не встигли, — говорить Часовський.

Джерело: Gazeta.ua

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.