Спецпроект

Керівник українського загону оборони Вільнюса протестує проти шенгенських віз

Один із співкерівників Українського студентського загону, який обороняв Вільнюс від нападу радянських військ у січні 1991 року, Микола Поліщук відмовився їхати на ювілейні заходи у Литві на знак протесту проти візової політики Євросоюзу.

Про це Поліщук повідомив у своєму блозі.

"Я вирішив знехтувати запрошенням голови Сойму Литовської Республіки п. Ірени Дягутене відвідати Вільнюс, яке я отримав як один із колишніх співкерівників Українського студентського загону підтримки Литви і учасник охорони вищепойменованого Сойму.

На сьогоднішній день для мене є неприйнятною процедура оформлення віз до країн Шенгенського простору, яка є однозначно дискримінаційною та принизливою щодо українських (і не тільки) громадян.

Нові берлінські мури протирічать тим принципам свободи націй, який я власне і відстоював у Литовській Республіці. Грубо кажучи, 20 років тому пострадянський світ уявлявся нам з литовцями таким собі братерством вільних націй, де не були б потрібними не те, що візи, але й паспорти.

Користуючись нагодою, хочу поздоровити тих учасників Українського студенстького загону підтримки Литви, які також із різних причин залишилися в Україні: Ігоря Колісника, Дмитра Полюховича, Андрія Черненка та ще багатьох непойменованих.

За останні роки це вже друге моє візове голодування, перед цим я так само знехтував поїздкою на сходознавчий семінар до Парижу. Обіцяю й на майбутнє не відвідувати Европу все більше і частіше, а також закликаю долучатись до цієї акції всіх небайдужих Українців, поняття внутрішньої свободи яких несумісне з шенгенською бюрократією".

ДОВІДКА ІП:

13 січня відзначається в Литві як День захисників свободи - у пам'ять про загиблих 13 січня 1991 року під час вторгнення радянської армії у Вільнюс.

У цей день радянська влада намагалася за допомогою військової сили повалити законну владу Литви, яка проголосила незалежність від СРСР (першою з радянських республік).

При захопленні радянською армією і спецчастинами телевежі та будинку Литовського радіо і ТБ загинуло 15 людей (14 цивільних литовців і один радянський солдат, убитий рикошетом під час стрілянини всередині вежі), більше тисячі беззбройних людей постраждало.

Незважаючи на те, що військовим вдалося захопити телевежу і Литовське радіо і ТБ, вони не наважилися штурмувати будівлю тодішньої Верховної ради Литви, яку обороняли тисячі людей, серед них - і загін студентів-добровольців з України.

Роман Шухевич. Останній звіт Головнокомандувача УПА

В архіві Служби зовнішньої розвідки України знайдено рукописний варіант останнього звіту Головного командира УПА Романа Шухевича. Аналіз цього звіту та інших розсекречених документів НКВД/МГБ УРСР засвідчує, що Головнокомандувач повстанців не мав жодних ілюзій з приводу того, як має постати вільна і незалежна Україна, а саме – силою зброї у запеклій боротьбі з московитами.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.