Спецпроект

Письменник Шкляр віддасть народні гроші на кіно

"Якщо люди якісь гроші зберуть, я їх віддам на кінофільм. Адже ви знаєте, триває всенародний збір коштів на екранізацію цього роману" - так в ефірі телеканалу ТВі письменник Василь Шкляр прокоментував ініціативу Юрія Андруховича зібрати кошти на премію для роману "Чорний ворон".

Напередодні, з'явилася ініціатива "створити незалежний оргкомітет зі збору альтернативної Шевченківської премії для Василя Шкляра". Автор ідеї Юрій Андрухович пообіцяв дати в загальний кошик тисячу гривень. 

Відтак у блогах та соціальних мережах сотні людей висловили готовність скинутись, щоб "взути владу", яка проігнорувала рішення Шевченківського комітету. Як відомо, в указі президента України Віктора Януковича Шкляра серед лауреатів не названо. 

Василь Шкляр розповів в ефірі ТВі, що хотів би зняти фільм за книгою "Чорний ворон", для чого організавано збір коштів

За словами письменника йому "телефонували з багатьох країн. І до речі, з Польщі, сказали мої знайомі художники, що говорили з Єжи Гофманом. Гофман дуже зацікавився , він мене підганяє. Щоб я швидше дав, якщо не сценарій, то синопсис. І він готовий буде знімати. Ось це буде жест".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.