Спецпроект

Анонс: публічна лекція французької дослідниці "Свято жінок: кому воно потрібно сьогодні"

10 березня, о 19-00 в Будинку вчених (Київ, вул. Володимирська 45-а) відбудеться лекція французького філософа та історика феміністичної думки, екс-депутата Європарламенту, продюсера на радіостанції France Culture, доктора наук, старшого наукового співробітника Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS) Женев'єви Фресс.

Тема лекції:  "Свято жінок: кому воно потрібно сьогодні "

Женев'єв Фресс (народ. у Парижі в жовтні 1948 р.) - французький філософ та історик феміністичної думки. Після подій травня 1968 року бере участь, спільно з Жаком Рансьєром, у створенні часопису Les Révoltes logiques (Логічний бунт, 1975 р.).

Авторка численних праць та досліджень, які концептуалізують "хатню роботу", "виключальну демократію", "жіночий розум", "два уряди", "змішування статей" і, нарешті, "згоду".

Женев'єв Фресс обіймала функції міжвідомчого уповноваженого з прав жінок (1997-1998рр.), була депутатом Європарламенту (1999-2004 рр.) та незалежним членом Єдиної Європейської лівої партії/Північноєвропейської лівої партії зелених. З 2004 року Женев'єв Фресс є також продюсером на радіостанції France Culture (Ідейні течії у Європі).

Женев'єв Фресс є співробітником Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS) з 1983 року. Брала участь у створенні Міжнародного філософського колежу (CIPH) (1984р.). Була запрошеним дослідником Institute for Advanced Study у 1990р. Доктор наук, старший науковий співробітник CNRS з 1997р., запрошений професор Rutgers University (США, 2000-2002 рр.). Очолювала Науковий комітет Інституту Емілі дю Шатле (2006-2010 рр.).

Лекція проходить у рамках проекту "Публічні лекції Polit.ua".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.