Спецпроект

Герої України просять Януковича надати статус пам'ятки львівській "Цитаделі"

Герої України у відкритому листі до Президента просять надати комплексові "Цитадель" статус національної пам'ятки - меморіалу міжнаціональної пам'яті.

"Цитадель" - єдиний в Україні збережений комплекс австрійських фортифікаційних укріплень середини XIX століття, повідомляє Радіо Свобода.

У роки Другої Світової війни тут розташовувався найбільший німецький концтабір в Європі "Шталаґ-328", в якому утримували понад 280 тисяч полонених різних національностей. Половина з них там і загинула.

Згідно з  архівними матеріалами СБУ, у таборі з 1941 до 1944 років утримувались військовополонені: українці, росіяни, євреї, французи, бельгійці і навіть італійці, які відмовлялися воювати за режим Муссоліні. Їх тримали у жахливих умовах, під відкритим небом, без їжі.

Комендантом таборової поліції працював Андрій Якушев, за національністю мордвин, народився в Росії. Він був найжорстокішим катом. У 1977 році, за доказами радянського слідства, Якушев був засуджений до розстрілу.

Городяни постійно чули постріли і крики з гори концтабору, бачили дим від спалених тіл. Але про ці жахливі сторінки на "Цитаделі" не написано жодного слова, немає хреста, пам'ятної таблички. Зате на території розташувались комерційні структури і збудований готель до Євро-2012.

Директор Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв колишнього СРСР Мейлах Шейхет ще торік звернувся у Львівську обласну адміністрацію з проханням повідомити, куди були вивезли людські останки, знайдені під час будівництва готельно-ресторанного комплексу.

Його лист проігнорували львівські чиновники, яких називають причетними до будівництва готелю.

Герої України Роман Іваничук, Борис Возницький, Юрій Шухевич, Степан Хмара вважають, що комплексові "Цитадель" потрібно надати національний статус, бо це унеможливить приватизацію окремих об'єктів комплексу і незаконну забудову унікального історичного, природного, рекреаційного місця.

"Недоречні розваги на місці, де загинули 140 тисяч українців, росіян, французів, бельгійців, італійців, євреїв, людей інших національностей", - зазначив колишній політв'язень Юрій Шухевич (син командира УПА Романа Шухевича).

"Танці на кістках - аморально. Бог покарає і тих, хто будує, і нас, якщо ми промовчимо", - додав Степан Хмара.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.