Спецпроект

Польща просить Росію розсекретити всі документи щодо Катині-1940

Польська сторона вважає, що в процесі розсекречення матеріалів по Катинської трагедії видно прогрес, але його треба довести до кінця.

Про це сьогодні у Смоленську (Росія) заявив президент Польщі Броніслав Коморовський, повідомляє "Інтерфакс"

"Ми з задоволенням відзначаємо прогрес у цій справі і вважаємо, що логічним завершенням цього питання буде розсекречення всієї документації", - сказав Коморовський у ході зустрічі в понеділок у Смоленську з президентом РФ Дмитром Медведєвим.

Візит двох президентів у Смоленськ присвячений річниці катастрофи польського літака Ту-154 з урядовою делегацією на борту у 2010 році.

Польський лідер запевнив, що Варшава "бажає закрити розділ, присвячений Катинському питанню, у Великій книзі російсько-польських відносин. Але щоб закрити, цей розділ треба прочитати до кінця".

"Катинь. Хроніка непроголошеної війни"

Коморовський також закликав Росію здійснити "юридично правову реабілітацію" жертв Катині. "Ми розраховуємо на продовження політики реабілітації жертв катинського злочину. Політична реабілітація вже відбулася завдяки заяві Держдуми. Але ми розраховуємо на можливість юридично-правової реабілітації жертв Катині", - сказав він.

Польський президент підкреслив, що для польської сторони дуже важливий факт присутності президентів РФ і Польщі "в місці, де лежать жертви сталінських репресій - і російські, і польські жертви".

Він нагадав, що рік тому меморіал у Катині разом відвідували і прем'єр-міністри Росії та Польщі.

Термін "Катинський злочин" вважають збірним: він означає розстріл у квітні-травні 1940 року майже 22 тисяч польських громадян, яких утримували в різних таборах і в'язницях НКВС СРСР.

Про поляків, розстріляних НКВС в Україні

СРСР десятиліттями не визнавав, що польські громадяни були розстріляні співробітниками НКВС.

У листопаді 2011 року Держдума РФ визнала, що розстріли в Катині відбувалися за прямою вказівкою Сталіна.

У сучасній Росії Головна військова прокуратура розслідувала Катинську справу, але закрила її в 2004 році. Постанова ГВП про припинення розслідування справи щодо Катині залишається засекреченою. У січні 2011 року Верховний суд Росії визнав це засекречування законним.

Росія передала Польщі значну частину матеріалів кримінальної справи за катинського злочину. Між тим, за даними російського правозахисного товариства "Меморіал", нерозсекреченими залишаються ще близько 30 томів справи. На них стоїть гриф "Таємно" і "Цілком таємно".

У червні 2010 року головний військовий прокурор РФ Сергій Фридинський заявив журналістам, що не бачить підстав для поновлення розслідування катинської справи та визнання вбитих поляків жертвами репресій.

У лютому посол РФ у Варшаві Олександр Алексєєв повідомив, що йде пошук можливостей реабілітації розстріляних в Катині польських офіцерів: "Упевнений, що формула, що влаштовує родичів і не суперечить російському законодавству, буде знайдена".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.