Спецпроект

У Меджибозькому замку відкрили фестивальний сезон (ФОТО)

Напередодні фестивалю "Стародавній Меджибіж 2011" організатори провели своєрідну репетицію - у вигляді дводенного фестивалю.

Про це повідомляє Thisisukraine.org.

Організатори анонсували лицарські турніри, живу музика, танцювальні майстеркласи, ярмарок, фаєршоу, середньовічню харчевню і навіть чарівний напій "Телепорт".

ІП пропонує кілька фото із репортажy Ірини Пустиннікової:

Місто Меджибіж стоїть на мисі на злитті двох річок - Південного Бугу та Бужку. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1146 – 1148 рр.

 Меджибозький замок над Бугом називають "Білим лебедем"

Руський Меджибіж був добре укріпленою твердинею - хоч і земляною. У 1240-их татари змусили мешканців знищити оборонні вали міста. Кам'яні укріплення з'явилися тут у часи Великого князівства Литовського. Сучасного вигляду замок набув на початку 1500-их - уже не в Середньовіччя.

 Офіцерська башта замку. Ліворуч видно, як Бужок впадає у Буг

Фортеця побудвана на місці злиття річок Буг та Божок, тому він має форму видовженого трикутника. Його площа складає 3\1 га: одна сторона 130 м, інша – 85 м. 

 Фото з протилежного боку, зсередини замку. Верхівка Офіцерської башти і злиття Бужка з Бугом

Товщина мурів — до 4 м, висота у найвищих місцях — до 17 м. Будівлі зосереджені в східному куті, де й розташована Офіцерська башта, збудована на місці дитинця давнього замку.

 Фото з пташиного польоту з розділу "Артефакти". Унизу - Офіцерська з будівлею палацу, навпроти - Лицарська

П'ятигранна двоповерхова нарізна башта з амбразурами знаходиться на північ-заході. Біля неї в'їзд до замку. На цьому боці був глибокий рів, через який вів міст. В тупому куті замку – північна восьмикутова башта.

 Турнір навпроти Лицарської вежі

На території замку розташована церква. Будівля прямокутна з п'ятигранною абсидою, довжина 21 м., ширина – 10м. Збудував її Рафаїл Сенявський на місці більш давньої.

 Замкова церква
 Лицарі навпроти стін палацу
І традиційне ремісниче містечко

Замок у Меджибожі - друга з найвідоміших і найбільших фортець Хмельниччини після Кам'янецького замку. Нагадаємо, що Кам'янець-Подільський відкрив туристичний сезон у квітні.

Фото: Ірина Пустиннікова

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.