Спецпроект

У Меджибозькому замку відкрили фестивальний сезон (ФОТО)

Напередодні фестивалю "Стародавній Меджибіж 2011" організатори провели своєрідну репетицію - у вигляді дводенного фестивалю.

Про це повідомляє Thisisukraine.org.

Організатори анонсували лицарські турніри, живу музика, танцювальні майстеркласи, ярмарок, фаєршоу, середньовічню харчевню і навіть чарівний напій "Телепорт".

ІП пропонує кілька фото із репортажy Ірини Пустиннікової:

Місто Меджибіж стоїть на мисі на злитті двох річок - Південного Бугу та Бужку. Уперше згадується в Іпатіївському літопису під 1146 – 1148 рр.

 Меджибозький замок над Бугом називають "Білим лебедем"

Руський Меджибіж був добре укріпленою твердинею - хоч і земляною. У 1240-их татари змусили мешканців знищити оборонні вали міста. Кам'яні укріплення з'явилися тут у часи Великого князівства Литовського. Сучасного вигляду замок набув на початку 1500-их - уже не в Середньовіччя.

 Офіцерська башта замку. Ліворуч видно, як Бужок впадає у Буг

Фортеця побудвана на місці злиття річок Буг та Божок, тому він має форму видовженого трикутника. Його площа складає 3\1 га: одна сторона 130 м, інша – 85 м. 

 Фото з протилежного боку, зсередини замку. Верхівка Офіцерської башти і злиття Бужка з Бугом

Товщина мурів — до 4 м, висота у найвищих місцях — до 17 м. Будівлі зосереджені в східному куті, де й розташована Офіцерська башта, збудована на місці дитинця давнього замку.

 Фото з пташиного польоту з розділу "Артефакти". Унизу - Офіцерська з будівлею палацу, навпроти - Лицарська

П'ятигранна двоповерхова нарізна башта з амбразурами знаходиться на північ-заході. Біля неї в'їзд до замку. На цьому боці був глибокий рів, через який вів міст. В тупому куті замку – північна восьмикутова башта.

 Турнір навпроти Лицарської вежі

На території замку розташована церква. Будівля прямокутна з п'ятигранною абсидою, довжина 21 м., ширина – 10м. Збудував її Рафаїл Сенявський на місці більш давньої.

 Замкова церква
 Лицарі навпроти стін палацу
І традиційне ремісниче містечко

Замок у Меджибожі - друга з найвідоміших і найбільших фортець Хмельниччини після Кам'янецького замку. Нагадаємо, що Кам'янець-Подільський відкрив туристичний сезон у квітні.

Фото: Ірина Пустиннікова

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.