Спецпроект

Завтра відкриють пам'ятник Андрею і Климентію Шептицьким

Завтра відбудеться урочисте відкриття та освячення найвеличнішого в Україні пам'ятника братам Шептицьким - Митрополиту Андрею та Блаженному Климентію - у їх родинному селі Прилбичі Яворівського району біля новозбудованого собору Пресвятої Богородиці УГКЦ.

Про це повідомляє "Львівський портал".

Відкриття та освячення пам'ятника братам Шептицьким відбудеться у символічний день - річницю дня народження митрополита Андрея Шептицького.

29 липня о 10 годині розпочнеться Божественна літургія, яку очолить владика Ігор (Возьняк), архиєпископ Львівський, та близько ста священнослужителів УГКЦ, після якої відбудеться освячення пам'ятника.

Очікується, що участь у відкритті першого в Україні пам'ятника митрополиту Андрею та блаженному Климентію Шептицьким візьме участь декілька тисяч прочан.

Як розповів скульптор Василь Гоголь, пам'ятник зображає сидячі постаті братів Шептицьких: митрополит Андрей в архиєрейських ризах із жезлом у руці та блаженний Климентій в монашому одязі з хрестом у руках. Форма скульптури є співзвучною із модерними рисами храмової композиції і разом творять єдину гармонію.

"Коли я називаю Шептицького святим, я не перебільшую"

Пам'ятник, заввишки майже 4 метри, зроблений із натурального каменю-вапняку і важить понад 40 тонн.

Вартість спорудження пам'ятника митрополитові Андрею та блаженному Климентію Шептицьким у селі Прилбичі становить близько півмільйона гривень.

29 липня доїзд на місце події можливий автобусом Львів-Мужиловичі (7.10 - від'їзд з автовокзалу біля Янівського цвинтаря).

Митрополит Андрей (в миру граф Роман Марія Александр Шептицький) - предстоятель Української греко-католицької церкви в 1900-1944 роках, митрополит Галицький.

Климентій Шептицький - рідний брата митрополита А. Шептицького, архімандрит монахів Студійського уставу. Заарештований у зв'язку незгодою перейти у православ'я і помер в ув'язненні у Володимирській тюрмі (Росія) у 1951 році. У 2001-ому зарахований до лику блаженних Римо-католицької церкви.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.