Спецпроект

За кошти російського антиквара розкопували військові поховання?

На Закарпатті скаутська організація "Галицька Русь" без жодних дозволів викопувала ями на полі, що є місцем масового санітарного захоронення жертв Першої і Другої світових воєн.

Це відбувалося під час таборування в Ужанському національному парку, що у Великоберезнянському районі, повідомив віце-президент ГО "Пошук-Захід" Богдан Пилипів, інформує Zaxid.net.

"На цьому місці, за свідченнями очевидців і їхніх дітей, поховано 640-650 загиблих, а учасники скаутського табору виривали тут ями, - розповів Пилипів. - Коли ми 22 липня проїжджали повз це місце, то побачили групу дітей, які лопатами викопували землю. Керівника табору на той момент не виявилося".

За словами Пилипіва, діти пояснили, що роблять ями для сміття, але, наприклад, розміри викопаних ними ям становили 2,5х3м, 1х1,5м та 1х0,5м, а викопаний ґрунт узагалі був відсутній. При чому копали не поблизу табору, а на іншому боці дороги - там, де було здійснено поховання воїнів.

Головний спеціаліст відділу захисту культурної спадщини Закарпатської ОДА Томаш Сопко підтвердив, що для проведення земляних робіт, згідно з законодавством, треба отримати спеціальний дозвіл.

"Оцінку інциденту повинні дати правоохоронні органи, до яких ми звернулися. А за земляні роботи без дозволів передбачена кримінальна відповідальність, проте, на жаль, досі немає чіткої структури органів, які б це відстежували", - зазначив Сопко.

За словами Богдана Пилипіва, сумніву у добрих намірах скаутів додає відсутність відповідей на багато запитань та той факт, що фінансував проект Федерації "Галицька Русь" громадянин Росії, "відомий поціновувач військового антикваріату".

"Федерація "Галицька Русь" не надала нам відповіді щодо того, куди поділася викопана скаутами земля, чому діти копали ями на віддалі від табору на території поховань замість того, щоб скористатися звичайними сміттєвими баками, звідки саперні лопатки часів Першої світової війни, зафіксовані на фото скаутів тощо", - наголосив Пилипів.

Він також підкреслив, що громадянин Російської Федерації, який фінансував проект Федерації "Галицька Русь" - відомий поціновувач військового антикваріату: "Усе це викликає сумнів у добрих намірах дій організаторів табору і розкопок його учасниками на місці поховань солдатів".

Нагадаємо, раніше українські пошуковці повідомили, що табір "Галицької Русі" був організований за сприяння Фонду Анатолія Лісіцина (благодійна організація, яку очолює депутат Держдуми РФ, перший губернатор Ярославської області Лісіцин - ІП).

Одним із завдань Фонду Лісіцина є популяризація російської культури у російськомовних школах Західної України. 

У квітні 2011 року Фонд Лісіцина став одним із організаторів міжнародного форуму "Меморіали Першої світової війни: спільна історія, спільна пам'ять", проведеного у Великоберезнянському районі Закарпаття.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.