Спецпроект

Костусєв привітав ветеранів і нахамив журналісту. "Совість треба мати"

Мер Одеси Олексій Костусєв привітав учасників Другої світової, відмовився відповідати на питання про тиск мерії на соціальні їдальні для ветеранів і пообіцяв відкривати музеї війни навіть у дитсадках.

Про це повідомляють "Одеса.Коментарі".

Мер привітав ветеранів Великої Вітчизняної війни після церемонії покладання квітів до пам'ятника Невідомому матросу на Алеї Слави в честь 70-річчя початку оборони Одеси.

"Рівно 70 років тому почалася героїчна оборона Одеси, яка тривала 73 дні. Для мене, як і для будь-якого одесита, це день, коли ми низько схиляємо голови перед пам'яттю героїв... Захисники міста билися до кінця, і вчинили подвиг, який назавжди буде записаний золотими літерами в історії Великої Вітчизняної війни", - сказав Олексій Костусєв.

Один з журналістів запитав у мера: "Як на тлі таких красивих слів міська влада здійснює набіги на соціальні їдальні для ветеранів Великої Вітчизняної війни? (ідеться про майнові вимоги міської влади до благодійного фонду "Ветеран", який уже багато років утримує чотири безкоштовні їдальні - ІП)".

"Свої коментарі потім задаси, у більш доречній обстановці, - відповів Костусєв. - Я розумію, що журналіст - це така професія, але жити ще довго, я сподіваюся, всім вам. Треба мати совість і знати коли що доречно, а що недоречно".

Костусєв також додав, що в даний час йде ремонт музею Маринеско в школі, де навчався легендарний підводник, і сказав, що військові музеї в Одесі відкриваються навіть у дитячих садках:

"Я думаю, 1 вересня ми поїдемо з вами, відкриємо цей музей (Маринеско - ІП)... І сьогодні я ще їду в дошкільний навчальний заклад, де відкривається музей бойової слави. Коли приходять люди з орденами, коли приходять люди, які воювали, звичайно ж, це неоціненне. І я дуже вдячний нашим ветеранам. Велике вам спасибі за те, що ви доносите правду до наших дітей. Саме завдяки цьому вони стають справжніми мешканцями міста-Героя".

У лютому 2011 року Олексій Костусєв заявив, що "у нас є своя ідеологія, і ми за неї боротимемося".

В березні 2011 року одеська міськрада зобов'язала державні установи вивішувати червоні прапори на день Визволення міста від нацистів і в день Перемоги. Саме з цього рішення розпочалася інформаційна кампанія "прапора Перемоги".

У квітні 2011 року місцева влада привітала одеситів з днем Визволення міста плакатами з зображенням румунських окупантів, а також додала до герба Одеси п'ятикутну зірку Героя Радянського Союзу.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.