В Києві з’явився Клуб друзів Музею історії Києва

Про це повідомив член Клубу, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Клуб було створено на Всеукраїнській науковій конференції "Федір Ернст і пам’яткоохоронна справа в Україні", яка пройшла на базі Музею історії Києва.

За словами депутата, метою Клубу друзів Музею історії м. Києва є боротьба за скасування протиправних рішень КМДА та його підрозділів. Клуб виступає проти виселення археологічних фондів Музею історії Києва з Будинку Петра І, в якому і був заснований Музей.

А також вимагає надання музею історичної будівлі в центральній частині м. Києва загальною площею не менше 10 тисяч м² для розміщення експозиції музею, а не приміщення незаконно побудованого потенційно високонебезпечного універмагу на метро "Театральна".

Бригинець звернув увагу, що першим досягненням діяльності членів Клубу стало рішення Шевченківського райсуду, який заборонив переміщувати музейні експонати з Будиночку Петра I на Подолі в Український дім на час розгляду справи.

Нагадаємо, перший штат Музею історії Києва і його база розміщувалися в Будиночку Петра на Подолі. З 2004 року музей не має постійного приміщення. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра, намагаються виселити.

У вересні 2011 року для вивезення археологічних експонатів Музею історії Києва на Поділ приїхала... звичайна вантажівка. На вимогу співробітників музею надати документ про право перевезення музейних експонатів водій і вантажники, що приїхали за ними, ретирувалися.

Після цього завідувач археологічним відділом Музею історії Києва Віталій Ковалинський заявив, що відділ за підозрілих обставин намагаються виселити з "Будиночку Петра" на Подолі у непристосовані приміщення.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції кажуть, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.