Жемайти хочуть відновити Велике князівство Литовське. Без масонів

Жемайти (етнічна група в складі литовців) запропонували відтворити Велике князівство Литовське (ВКЛ).

Відповідну пропозицію було висунуто на Всесвітньому з'їзді Жемайтії, повідомляє Delfi.

Ініціаторами "відновлення діяльності Відновлювальної ради ВКЛ" проголосили себе учасники з'їзду Вайдас Лякстутіс, Мільвідас Юшкаускас і Вайдас Жельвіс.

Ще однією ініціативою жемайтів стало встановлення в Литві (або в відтвореному князівстві) монархічної форми правління. Монарха запропоновано вибирати.

В яких саме межах запропоновано відновити князівську державу, не уточнюється.

Територія ВКЛ доби його розквіту

Мільвідас Юшкаускас заявив, що сам не хоче бути королем, оскільки "в нього занадто багато роботи". Також він зазначив, що в актах про відтворення Литви (1918 року) навіть немає слова "республіка", а отже, нинішня держава - незаконне продовження ВКЛ. Нинішній прапор Литви Юшкаускас назвав "тимчасовим".

Лякстутіс сказав, що "терпіння жемайтів закінчилося". Він був обурений тим, що нинішній Вільнюс "готує ґрунт для імігрантів", в литовській мові використовують міжнародні слова, а програми молодіжніх обмінів готуються "міжнародними шпигунами".

Третій ініціатор відновлення ВКЛ Жельвіс висловив обурення тим, що ксьондзи "розповідають про євреїв (тобто читають Біблію), а не про славних предків литовців.

Варто зазначити, що за всю історію Литви в країні був лише один король - Міндовг, коронований у 1253 році. Його наступники називалися "великими князями".

Як відомо, в Білорусі і Росії також відновлюють балто-слов'янську ідентичність племені кривичів. 

Велике князівство Литовське - держава зі столицею у Вільнюсі (XIII-XVIII ст.ст.), до складу якої в XIV-XVI сторіччях входила значна частина нинішніх українських земель. Також до складу феодального утворення входили Білорусь та Литва, і частково території Росії, Латвії, Польщі та Естонії.

В 1569 році ВКЛ утворило з королівством Польщі федеративну державу - Річ Посполиту. Князівство зберегло широку автономію, але передало під контроль корони свої українські території.

Більше про ВКЛ читайте на Історичній Правді у темі "Велике князівство Литовське"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.