В Умані очікують 25 тисяч хасидів. "Це має бути як Євро"

Перший літак з прочанами-хасидами прибув з Ізраїлю в Україну на святкування єврейського нового року. Головний рабин каже, що Україна повинна використати досвід Євро-2012 для організації паломництва.

Про це повідомляє LB.ua з посиланням на заступника міського голови Умані Петра Паєвського.

"Масовий приліт прочан очікується 12 вересня, це ще 28 літаків", - сказав заступник мера на прес-конференції в понеділок у Києві.

За його словами, приймає літаки міжнародний аеропорт "Бориспіль" (28 бортів), а також аеропорт Одеси (12 бортів). Крім того, очікується прибуття літаків з Ізраїлю з прочанами в аеропорт Вінниці.

"Всього ми очікуємо до 26 тисяч прочан", - підкреслив Паєвський. Така цифра, за його словами, складається, виходячи з даних авіаліній України та Ізраїлю про прибуття 22 тис. прочан чартерними рейсами.

Як зазначив заступник мера, необхідно також враховувати те, що хтось прибуде до Умані і наземним транспортом. Таким чином, кількість прочан може досягти 25-26 тис. осіб.

За словами головного рабина Києва та України Якова Дов Блайха, "цього року Україна отримала дуже гарний досвід під час прийому гостей чемпіонату Євро-2012 і повинна взяти ці навички на озброєння, зокрема, в плані поліпшення інфраструктури Умані".

Рабин сказав, що в Умань вже більше ніж 20 років щорічно приїжджають на святкування єврейського нового року близько 25-30 тис. осіб.

"Але держава наразі не розуміє стратегічної потреби вкладення інвестицій. Це було б в інтересах усіх, якщо були б нормальні умови", - зазначив Дов Блайх. При цьому, він провів аналогію з Євро-2012, коли Україна приймала правила, встановлені УЄФА.

"Чому ж тут це неважливо? Ми сподіваємося, що уряд побачить важливість цієї події... ми будемо розглядати питання інвестицій в свою ж економіку. Це буде на благо і українського народу", - зазначив рабин.

Як відомо, у травні 2011 року посол Ізраїлю в Україні Зіна Калай-Клайтман заявила, що вважає за необхідне прийняття Верховною Радою закону про надання офіційного статусу прочан ізраїльським хасидам, які щорічно відвідують могилу цадика Нахмана в Умані.

Минулого року в Умані очікували прибуття рекордної кількості хасидів - близько 70 тисяч прочан.

Восени щороку прочани-хасиди їдуть до Умані, щоб на могилі свого духовного лідера Рабі Нахмана відсвяткувати Рош-га-Шан (новий рік).

Нахман народився в м. Меджибіж (нині Хмельницька обл.) 1772 року (5532 року від створення світу за єврейським календарем). Потім вів кочовий спосіб життя, бував у різних містечках України, переважно, в Медведівці і Златопіллі, а останні 8 років життя провів у Браславі (зараз - Білорусь).

1808 року Нахман захворів на туберкульоз, оселився в Умані, де і був похований 1810 року. Відтоді це місто стало центром поклоніння хасидів, куди вони з'їжджаються зі всього світу кожен єврейський новий рік.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.