Спецпроект

Як відкривали музей Партії регіонів у Харкові. ФОТО

Харківські журналісти до останнього сподівались, що відкриття музею Партії регіонів - це жарт і піар-хід, але це сталося. Вони відкрили його. На першому поверсі Харківської партійної організації. Для внутрішнього користування, але можна подивитися і не членам партії.

Журналісти харківського інформаційного агентства Медіапорт пильно розглядали експонати нового музею.

Дешеві значки, сумки, листівки, попільнички, кепки. Сувенірна лавка. Або, скоріше, архів агітаційних матеріалів. В експозиції представлений навіть поліетиленовий пакетик із символікою партії. Але апофеозом одноголосно визнано модель мозку молодого регіонала.

Як відомо, музей Партії регіонів відкрили кілька днів тому в Харкові, у стінах обласної організації на вулиці Скрипника.

Голова ХОО ПР Михайло Добкін зазначив, що музей в основному буде для внутрішнього користування, але, якщо у городян або гостей міста з'явитися бажання його відвідати, то вони зможуть це зробити.

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.