Спецпроект

ФСБ перевіряє розформований музей автомобілів

ФСБ перевіряє обставини розформування рязанського Музею військової автомобільної техніки і переведення його експозиції на 147-ю автобазу Міноборони в Москві.

Про це повідомляє Business.fm.

Джерела в спецслужбах розповіли журналістам, що перевірка в Рязані і Москві почалася кілька днів тому. Колишній директор музею Рудольф Вандер підтвердив, що співробітники ФСБ запросили всю документацію, пов'язану із переведенням експонатів з музею на автобазу. "Вони сказали, що є підозри, що частина експонатів пропала", - розповів Вандер.

За його словами, з музею в 2010 році були вивезені 63 найцінніших експонати. У 147-й автобазі Міноборони заявили, що всі експонати знаходяться у них в цілості. Начальник бази Олександр Грабко пояснив, що зразки стоять у спецсховищі і нікуди не виїжджають.

Серед 150 експонатів музею, зокрема, були лімузин-кабріолет ЗІЛ-111, на якому везли Юрія Гагаріна для доповіді керівництву країни про успішний політ у космос, ЗІЛ-117, на якому возили кубинського лідера Фіделя Кастро, ЗІС-110 першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. За підрахунками експертів, вартість колекції становить кілька десятків мільйонів євро.

Музей військової автомобільної техніки був створений у 1994 році до 50-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Скандал навколо майна Міноборони вибухнув в кінці жовтня. Через справу "Оборонсервіса" у відставку був відправлений міністр оборони Анатолій Сердюков. Було порушено кілька справ за фактами продажу майна міністерства за заниженою ціною.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.